Коронарне шунтування серця проводиться в кліниці хірургії серця та судин у м.Стрий, звертайтеся за посиланням Клініка Симбіотика та дізнавайтеся докладніше.
У 2014 році виповнилося 50 років з моменту виконання першої операції шунтування коронарних артерій хворому з ішемічною хворобою серця (ІХС). Ця операція мала три, важливих на наш погляд, особливості:
в якості шунтуючого матеріалу використовувалася власна внутрішня грудна артерія хворого;
вона здійснювалася на працюючому серці без штучного кровообігу (ІК);
для доступу до цільової коронарної артерії була застосована лівобічна торакотомія (розріз в міжреберному проміжку), на відміну від більш травматичною стернотомії (доступу з поздовжнім розтином, а потім відновленням цілісності грудини) спочатку ця фізіологічна, по суті, операція не набула поширення ні в СРСР, ні в світі з кон’юнктурних причин і виконувалася лише окремими фахівцями. Довгий час пальма першості в реваскуляризації міокарда належала методиці аутовенозного шунтування в умовах ІК, розробленої в 1967 р колективом Клівлендської клініки (R. Favaloro, D. Effler). Лише в 1990-х роках, оцінюючи віддалену прохідність артеріальних шунтів і намагаючись поліпшити результати лікування, дослідники знову зацікавилися операціями без ІК (P. Nataf, V. Subramanian, P. Sergeant, А. Міхєєв).
Слід зазначити, що при перших операціях на працюючому серці проводилося шунтування тільки 1-2 артерій на передній поверхні, що обмежувало можливості повноцінного відновлення кровотоку при множині ураженні судин. Багатосудинне шунтування без ІК * зажадало створення цілого ряду спеціальних пристроїв, в першу чергу-стабілізаторів міокарда, що дозволяють позиціонувати бічну і задню стінки серця з мінімальними порушеннями його роботи. Доступом вибору при цій операції залишалася стернотомія. Проведений ряд досліджень вказав на ефективність втручань у пацієнтів “високого” ризику – за рахунок уникнення несприятливих наслідків ІК і зупинки серця.
Важливими складовими концепції мінімально інвазивного коронарного шунтування (МІКШ), крім відмови від ІК, є зменшення травматичності доступу до серця, а також використання внутрішньої грудної артерії пацієнта для шунтування . Із запропонованих підходів найбільші можливості для багатосудинного шунтування під прямим контролем зору відкриваються при лівосторонньої торакотомії в 4-5 міжребер’ї**. Розробка методики та технічного оснащення цих операцій була розпочата в 2000-х роках (J. McGinn, м. Ruel), однак повсякденне практичне застосування залишається прерогативою лише обраних кардіохірургічних центрів.
Розвиток робототехніки і подальше прагнення знизити травматичність втручань з’явилися передумовами до виникнення ще одного перспективного варіанту коронарного шунтування – повністю ендоскопічного. Операція виконується з декількох (як правило, 3-4-х) проколів на лівій половині грудної клітини, при цьому всі етапи впливу на серце кардіохірург проводить опосередковано – керуючи маніпуляторами спеціального операційного робота. Необхідність суворого відбору хворих і висока собівартість вважаються обмежуючими факторами до широкого впровадження таких операцій в клінічну практику.
З накопиченням досвіду операцій без ІК, А також односудинного шунтування з лівосторонньої торакотомії, з 2014 року активно впроваджується сучасна технологія МІКШ, що дозволяє проводити багатосудинне шунтування коронарних артрій з лівосторонньої мініторакотомії довжиною близько 8-10 см . При збереженні достоїнств, властивих операціям на працюючому серці, МІКШ має ряд переваг, обумовлених відмовою від стернотоміі:
зменшення вираженості післяопераційного больового синдрому;
відсутність ризику глибокої інфекції та нестабільності грудини;
більш рання активізація з можливістю якнайшвидшого повернення до повсякденної діяльності;
зниження загальної тривалості стаціонарного лікування;
кращий косметичний результат, в порівнянні з традиційним доступом (мал. 4).
Перераховані властивості обумовлюють перевагу втручання у різних груп хворих на ІХС: з важким цукровим діабетом, що знаходяться на терапії стероїдними гормонами, що готуються до операції на черевній порожнині або великих суглобах, мотивованих на швидке повернення до праці та інших.
