Коли я дізналася про те, що стану мамою, була дуже тоненькою. При зростанні 167 см важила всього 42 кг. При цьому нормально харчувалася, ніколи в житті не сиділа на дієті, спортом не займалася. Це до слова про те, що можуть подумати, ніби я сама домагалася таких результатів.
Під час вагітності зрозуміла, що мені категорично не хочеться м’яса. Цей запах… Далекими дорогами обходила ларьки з пиріжками, коли вони ще стояли біля метро. Перестала обідати в їдальні, так як пахло м’ясною їжею. Єдине, що не викликало огиду – це хліб і булки. І так з сьомого тижня і до пологів.
Лікар-гінеколог, яка вела мою вагітність, знала про моє категоричне неприйняття м’яса і на кожному прийомі сварила за те, що я харчуюся неправильно. А я намагалася пояснити, що не можу його їсти — стає погано, просто вивертає навиворіт. У підсумку вона змирилася. Але при кожному зважуванні говорила, що скоро я сама стану, як булочка з-за здоби, якою тільки й живилася.
Скажу, що за вагітність я набрала 20 кг і до пологів важила 62 кг. Для мене це було дуже багато. І дійсно відчувала себе кашалотом. Рухатися було непросто, втомлювалася.
Але це ще квіточки… Пологи були в жовтні. В тому році холоди прийшли дуже рано, тому пальто і чоботи всі наділи вже у вересні. А на мою круглу фігуру нічого не налезало. Пальто я носила застебнутим лише на верхній ґудзик. Потім подружка віддала свою об’ємну куртку, і я в неї влізла.
Читайте також:Розміри одягу для вагітних
Про чоботях навіть думати не доводилося: ноги були вже не, що раніше. Теж округлилися, ну а як інакше – на булочках!.. Тому я купила повстяні черевики. Щоб ви розуміли про що мова, скажу, що їх носять бабусі. Такі смішні чорні повстяні черевики з якимось вишитим малюнком. Їх самі бабусі і продають.
Змусила забути себе про те, що це «не зовсім те, що я зазвичай ношу. Але вже краще бабусині черевики, ніж нічого. Уггі тоді не продавалися в такій кількості, як зараз. Вже вони-то точно виглядали б погламурнее, але їх у мене не було.
Інша сторона складнощів — з-за великого живота: якщо у мене щось падало, нахилитися і підняти я не могла. Яке ж терпіння було у мого чоловіка в той час!… Він піднімав столові прилади, які випадково ронила в кухні, ключі від квартири. Адже і руки — не гаки, але як-то предмети у мене «розбирали» із завидною частотою.
А коли ходила за покупками в магазин, випробуванням було купити те, що лежить на нижній полиці. По-перше, треба було нагнутися, щоб розгледіти цінник. Це раз. Доводилося просити про допомогу тих, хто був поруч. Коли дізнавалася вартість, просила подати цей продукт. Це два. А якщо не підходило, то треба було якось примудритися поставити на місце. Це три. Тут вже нікого не просила, соромно затримувати людей.
Читайте також:Монолог мами: «Як я шукала лікаря для платних пологів»
Згадую зараз про те часу і здригаюся. Як же непросто жити з великим животом… Навіть невелика кількість часу. Не виходить самостійно одягати взуття — потрібен помічник, який застегнет чоботи або черевики, а потім зніме їх з мене. Щоб щось підняти, доводиться здійснювати акробатичні етюди – корпусом нахилятися вправо або вліво тягнуться, тягнуться вниз, поки хтось жалісливий не допоможе.
Через величезну ваги ступні просто розглядалися, як катком: так я отримала плюс один розмір отже немаленькому 40-му і плоскостопість… Моє неприйняття себе часом просто вгоняло в депресію: єдине, про що я думала – коли це закінчиться?? Швидше б!..
У підсумку сина народила на 2 тижні раніше терміну. 51 см, 3050 кг І навіть рада: більше б я не втрималася:)
Мами, розкажіть, а ви яку вагу набрали за вагітність? Як пережили ці місяці? Я – з працею.
