Як часто мами визнаються тривожності? Часто! Приводів для тривоги чимало. Наприклад:
Ой, він впаде, пораниться. А якщо щось серйозне?
Не підходь до голубів, вони розносять різні інфекції!
Не гладь бездомну кішку, у неї може бути лишай!
Кашляєш? Потрібно перевірити температуру…
Від такої кількості потенційної небезпеки у мами йде обертом голова, а серце починає битися сильніше. А підсвідомість тут же малює страшні картинки. Зупиніться! Психолог Лариса Суркова розповідає, як керувати думками, які із завидною завзятістю намагаються керувати вами.
Ось я намагаюся думати про хороше, але здається часто про погане, чому?» Відповім на це частий питання. Це відбувається з-за того, що ви жива людина. А нам від природи дано певний темперамент і характер, а крім того, набір характеристик спеціально для нас. Серед них є так звані: “соціально схвалювані” і ті, які суспільство засуджує. Але їх можна з нас видалити, це ж не апендицит) От час від часу в нашу правильну, “опрацьовану” життя влазить інша “тіньова сторона: жадібність; тривожність; лінь і багато інших. Вони теж хочуть бути почутими, і не треба їм цього забороняти. Але сила людини в чому? В тому, що нам дано керувати своїм життям через свідомість і силу волі. Тому головне не йти “в тінь” на довгий час, Але забивати нічого в собі не треба! Не забороняйте) Можна відкладати). Коли не забороняємо себе страждати, а як відома героїня говоримо собі: “Я подумаю про це завтра” (або в суботу; четвер і т. д.) Так що не бійтеся негативних думок, просто усвідомте яка частина вас спілкується з вами.
Читайте також:Порада від Олени Кулецької: мамам потрібно позбавлятися від тривожності
Психолог Маргарита Кузнєцова рекомендує тривожним мамам казкотерапію. Дітям цей метод добре допомагає справлятися з труднощами. Приміром, з адаптацією в саду, привчанням до горщика, отучением від соски-пустушки. Прочитайте казку і ви!
Жила-була Тривога. У однієї Мами. Така велика, красива, бузкова. Як хмара диму. І нікуди без неї. Вона як батько, слідувала і перевіряла кожен крок:
«Так! Дитині 8 місяців, є хороша методика навчання читання. Роби! І будеш хорошою мамою!»,
«Так! Чому твоя дитина кусається??? Ану поясни йому, що так діти хороших мам не роблять!!!»
«Так! Чому твоїй дитині не подобається математика??? Ти в школі була найкращою! Ну-ка проведи виховну роботу, а ще краще – до репетитора! Чтоооооооо? Не хоче??? Хто його питатиме?! Хто тут дорослий?»
«У тебе вдома бруд і немає 4 змін блюд на день! Вчорашній борщ! Кошмар!!! Ах, ти втомилася??? Наші мами на заводі по 3 зміни працювали, про втомилася! З жиру бесишься!»
І так кожен день, цілий день! А тут ще Дитина: спізнюється в школу і запізнюється, уроки розтягує на цілий вечір. Лає його Мама, вмовляє, наводить приклади, а йому все ні по чому! Іноді здається знущається! Та ні, Дитина не винен! Треба йому ще умов створити, правила ввести.
І тут втрутився Любляче Серце: «Може ну його, все це? Відпочинемо, побалакаємо, подурачимся, пообніматься? Так хочеться розслабитися…Ми так всі втомилися. Он у Дитини синці під очима…»
«Ніжності? Та які тут ніжності??? Які розмови??? Як, розслабитися??? Ви з глузду з’їхали? Один раз розслабишся, потім все життя розсьорбувати будеш! Ну вже немає! До верстата!»
І невідомо, чим би скінчилася історія, але втрутилася Хвороба. Така собі тітонька. Ніхто її не любить, надто неприваблива вона, вважається, що приносить страждання. А ось і неправда! Турботлива вона. Поклала вона Маму в ліжко, пожурила домочадців: «Ех ви! Зовсім не шкодуєте!». Соромно стало, стали маму жаліти. Поки хворіє.
Тривозі, ясна річ, місця тут не знайшлося, вона відступила. Іноді правда засилали своїх шпигунів: «Вони ж помруть з голоду! Будуть ходити в рваною одязі!!! Не знають, де школа знаходиться і математику не зроблять. Вони ж такі несамостійні!» І вже сіпнулася було наша Мама та Тато їй нарешті сказав: «Так, ми всі знаємо, не переживай. Ми впораємося, тільки вір нам! Це так важливо для нас!». І почула Мама його…
Поки Тато і Діти жили, нюхали свободу, до мами стали приходити гості. Розумні Думки називаються. Вже, про що вони там розмовляли, нікому невідомо. Тільки коли Мама одужала, все стало по-іншому. Правда, сил довелося прикласти. Зате життя налагодилося, барвами заграла. З’явилися нові персонажі: Любов, Довіру, Близькість, Ніжність, Розуміння, Співчуття… Весело якось стало, живенько. Бо кожен вносив щось своє.
«А Тривога?», – запитаєте Ви. А що їй буде? Живе вона й донині. У вигляді фотокартки в Маминому серці. Дістає її жінка іноді, дивиться, прислухається до Люблячому Серцю, до Розумних Думок, зітхає, та й живе собі далі…
Читайте також:Казка з секретом, під яку діти засинають дивно швидко
Постарайтесь усунути в собі тривогу. Нехай це буде здоровий глузд, а не «страшилки» з різних приводів. І як тільки вам це вдасться, дитина, швидше за все, стане менше хворіти, почне краще вчитися, а в родині буде більш комфортний мікроклімат.
А ви тривожна мама? Поділіться, як ви боретеся з цим почуттям?
