Зміст:
Норма ревматоїдного фактора і у жінок залежить від впливу на організм бактерій та інших мікроорганізмів, що провокують аутоімунні та інші запальні реакції. Він є діагностичним маркером для виявлення аутоімунних процесів, що протікають по типу ревматоїдного артриту. Проведення цього дослідження є обов’язковим для пацієнток, що звертаються до лікаря з приводу перерахованих захворювань, так як відсутність адекватного лікування може призводити до розвитку тяжких ускладнень.
Зміст
Що таке ревмофактор?
Ревматоїдний фактор – білковий імунний комплекс. При розвитку запальних і аутоімунних реакцій він синтезується окремими клітинами синовіальної оболонки суглобів і являє собою білкові аутоантитіла класів A, M і G. Після попадання в системний кровотік вони формують у крові імунний комплекс з IgG, який починає пошкоджувати судинні стінки і тканини синовіальних оболонок, помилково сприймаючи їх як чужорідні.
Ревматоїдний фактор у нормі у жінок є важливим діагностичним критерієм
Нормальні показники за віком
Норма ревмофактора змінюється в міру дорослішання і при підозрі на її перевищення виконується спеціальний аналіз, що показує результати, що дозволяють діагностувати вид запальних і аутоімунних захворювань. Незначне перевищення нормальних показників не є приводом для занепокоєння. Наприклад, у літніх людей він може підвищуватися під впливом протікають в організмі вікових змін навіть при відсутності патології.
У дівчаток та дівчат до 18 років показник ревмофактора становить 0-12 Од/мл Після цього вікового порогу він трохи підвищується та наближається до значення 0-10 Од/мл, проте допустимими значеннями вважають амплітуду 0-14 Од/мл У літніх пацієнток вважається допустимим підвищення показника до 17 Од/мл
При яких захворюваннях підвищується показник ревматоїдного фактору
Перевищення норми ревматоїдного фактора відбувається при таких патологіях:
- ревматоїдний артрит;
- дифузні патології сполучної тканини: дерматоміозит, синдром Шегрена, анкілозуючий спондилоартрит, системна червона вовчанка, саркоїдоз, системна склеродермія та інші;
- паразитарні ураження: малярія, лейшманіоз, трипаносомоз;
- інфекційні захворювання: вірусний гепатит, лепра, ендокардит бактеріального або септичного походження, туберкульоз, мононуклеоз та інші;
- цироз печінки;
- хронічний лімфолейкоз;
- васкуліти;
- макроглобулинемический ретікулез;
- метастази, що вражають синовіальні оболонки при злоякісних новоутвореннях.
У клінічній практиці проведення тесту на ревмофактор найчастіше призначається пацієнткам з симптомами, характерними для ревматоїдного артриту та патологій сполучної тканини. Наприклад, при ураженні суглобів ревматизм у хворих спостерігаються біль та припухлість шкіри над великими суглобовими сочленениями, скутість в русі, надмірна сухість шкірних покривів і слизових, а при синдромі Шегрена – ознаки порушень в роботі залоз внутрішньої секреції. Ці симптоми і наштовхують на думку фахівця про ймовірність аутоімунних процесів.
Нерідко пологи призводять до загострення ревматичного артриту або інших аутоімунних захворювань, що протікають у жінки ще до настання вагітності. Після розродження у цих пацієнток може з’явитися біль в горлі, і цей симптом також є показанням для призначення забору біоматеріалу на аналіз. У результатах дослідження у таких клінічних випадках виявляється підвищення показників до 25-50 Од/мл або до 50-100 Од/мл В першому випадку відхилення не вважають значним, а в другому – для підтвердження або спростування достовірності підвищення рівня ревмофактора проводяться ще три додаткові дослідження. Якщо подальші аналізи підтверджують факт підвищення, то хворий можуть бути поставлені діагнози «ревматоїдний артрит», або «синдром Шегрена». Згодом лікування повинно призначатися тільки профільним фахівцем.
У деяких випадках для диференціальної діагностики обстеження доповнюється проведенням тесту на С-реактивний білок та іншими лабораторними і інструментальними дослідженнями.
Підготовка до аналізу
Для оцінки рівня ревматоїдного фактора проводиться забір крові з венозної судини. Зазвичай для цього проводиться пункція ліктьової вени.
Після видачі напрямки лікар обов’язково знайомить пацієнтку з простими правилами підготовки до дослідження. Для отримання максимально інформативного результату рекомендується:
- перестати приймати скасовані лікарем препарати (якщо ліки приймається далі, то лікар обов’язково вказує факт його прийому на бланку направлення);
- за добу до здачі крові не вживати спиртні напої, обмежити фізичну активність;
- за 10-12 год до забору крові не приймати їжу допускається тільки прийом негазованої питної води);
- відмовитися від паління за кілька годин до аналізу;
- дітям до 5 років прийняти 150-200 мл води за півгодини перед забором крові.
Дотримання цих правил дасть можливість отримати достовірні дані, які допоможуть поставити правильний діагноз.
Методики виконання аналізу на ревмофактор
У крові при дослідженні виявляються антитіла, що з’являються у відповідь на аутоімунні або запальні процеси
Для визначення ревматоїдного фактора використовуються різні методики дослідження крові:
- латекс-тест – це дослідження виконується дуже швидко, застосовується в якості експрес-тесту, що визначає факт наявності ревмофактора. Рівень антитіл при даному дослідженні з’ясувати неможливо, і за варіант норми приймаються тільки результати, що вказують на відсутність ревмофактора;
- турбидиметрическое і нефелометрическое дослідження – ці методики відображають концентрацію антитіл у крові;
- ІФА – імуноферментний метод є найбільш точним, так як дозволяє одержувати показники і імуноглобуліну М, та інших складових специфічного ревматоїдного білка;
- аналіз Ваалера-Троянді – дана методика призначається рідко, так як є ще більш неточної, ніж латекс-тест.
У клінічній практиці пацієнтам найбільш часто призначається дослідження, що виконується в більшості лабораторій і виявляє в сироватці крові саме імуноглобулін класу М, так як тільки цей компонент є основним у складі ревматоїдного фактора. У більш рідкісних випадках виконуються дослідження, що дозволяють оцінювати і інші компоненти імунного комплексу.
Ревмофактор при ревматизмі
У пацієнток з ревматизм в анамнезі не завжди підвищений ревматоїдний фактор, так як зростання цього показника в крові відбувається не при першому дебюті хвороби, а після його рецидивів або інших захворювань. У деяких людей ревматоїдний фактор може підвищуватися навіть на тлі повного здоров’я, і цей факт вказує на підвищену схильність до розвитку аутоімунних запальних реакцій.
Наявність ревматоїдного фактора і його норма у жінок відображають присутність в організмі аутоімунних або запальних реакцій, які можуть провокуватися не лише на ревматоїдний артрит і захворюваннями сполучної тканини, але й патологіями інших систем і органів. З роками показник цього компонента крові змінюється в бік підвищення. Лабораторні дослідження для визначення рівня ревматоїдного фактора можуть призначатися в профілактичних і діагностичних цілях як самостійно, так і в складі комплексного обстеження.
Читайте далі: Норма С-реактивного білка у жінок
