Симптоми і лікування гіпогонадизму у жінок

Зміст:

Гіпогонадизм у жінок – серйозна гормональна патологія, яка негативно позначається не тільки на репродуктивній функції і зовнішньому вигляді хворий, але і на роботі всього організму. Цей стан вимагає пильного спостереження лікарів і грамотної медикаментозної корекції. Успіх лікування залежить від точної, вчасно проведеної діагностики і свідомості пацієнтки.

Жіночий гіпогонадизм та його прояви

Гіпогонадизм у жінок – патологічний стан організму, що розвивається в результаті порушення роботи або повної дисфункції яєчників – жіночих статевих залоз і зниження вироблення жіночих статевих гормонів. Гіпогонадизм також зустрічається і у чоловіків. У цьому випадку спостерігається дисфункція яєчок і зниження вироблення чоловічих гормонів.

Гіпогонадизм у жінки

У жінок хвороба проявляється наступними симптомами:

• порушення менструального циклу;
• остсутствие місячних;
• недорозвинення молочних залоз та геніталій;
• недостатнє оволосіння лобка та пахв;
• порушення жирового відкладення, властивого жінкам;
• вузький таз;
• необ’ємні сідниці;
• безпліддя;
• ожиріння або виснаження;
• порушення в будові опорно-рухового апарату;
• порушення в роботі серцево-судинної системи.

Якщо порушення розвивається в період внутрішньоутробного розвитку або дитячому віці, вторинні статеві ознаки у хворої відсутні. Для патології, що з’явилася в період статевого дозрівання, характерно недорозвинення грудей і геніталій. Сформовані вторинні статеві ознаки в цьому випадку залишаються, але тканини їх атрофуються, відбувається припинення менструацій.

Види гіпогонадизму

Порушення може бути вродженим або набутим. В залежності від локалізації початкового патологічного процесу виділяють два види гіпогонадизму:

• первинний – виникає при вроджених або набутих після народження аномалії розвитку яєчників;
• вторинний – причиною є патології гіпофіза і гіпоталамуса, що відповідають за регуляцію роботи яєчників.

Робота яєчників регулюється фолликулостимулирующим (ФСГ) і лютеинизирующим (ЛГ) гормонами. Це гонадотропні гормони (гонадотропіни), за вироблення яких відповідають гіпоталамус і гіпофіз.

ФСГ і ЛГ беруть участь у статевому дозріванні дівчинки, вироблення жіночих статевих гормонів, або естрогенів. ФЛГ прискорює дозрівання фолікулів – яйцеклітин, покритих шаром епітеліальної і сполучної тканини. ЛГ у високій концентрації запускає овуляцію – вихід готової до запліднення яйцеклітини в маткову трубу.

При патології рівень ФСГ і ЛГ може бути в межах норми або ж відхилятися від неї. В залежності від цього показника розрізняють три типи гіпогонадизму:

При гипогонадотропном гіпогонадизмі необхідна консультація ендокринолога

При нормогонадотропном гіпогонадизмі з підвищеним рівнем пролактину з грудних залоз у невеликих кількостях починає виділятися рідина, схожа з грудним молоком. Це явище може спостерігатися у хворих як жіночої, так і чоловічої статі.

Жіночий гіпогонадизм також класифікують в залежності від віку, в якому розвинулася хвороба. Виходячи з цього розрізняють три форми порушення:

• ембріональна – развившаяйся в період ембріонального розвитку;
• допубертатаная – з’явилася до 12 років;
• постпубертатная – розвинулася після 12 років.

Вчасно невиявлені ембріональна і допубертатна форми гіпогонадизму без медичної допомоги призводять до повної відсутності вторинних статевих ознак у жінки.

Причини гіпогонадизму

Первинний жіночий гіпогонадизм частіше виникає через порушення формування яєчників у період внутрішньоутробного розвитку або травми жіночих статевих залоз у дитячому віці. До інших поширених причин хвороби відносяться:

• синдром Шерешевського – Тернера – порушення розвитку статевих хромосом;
• вроджене недорозвинення тканини статевих залоз або гіпоплазія яєчників;
• синдром Морріса – генетичне порушення, при якому у людини присутні ознаки обох статей;
• аутоімунний оофорит – запалення яєчників в результаті атаки їх тканин імунними клітинами організму;
• хірургічне видалення яєчників;
• полікістоз яєчників;
• тяжкі інфекції: туберкульоз, сифіліс і ін;
• іонізуюче випромінювання.

До факторів, що підвищує ризик розвитку первинного гіпогонадизму, також відноситься вплив токсичних речовин, хіміотерапія та тривале застосування гормональних препаратів у високих дозах.

Вторинний гіпогонадизм виникає через зниження або повного припинення вироблення гонадотропних гормонів при збоях у роботі гіпофіза і гіпоталамуса. Такий стан в медицині називають гипопитуитаризм. Причинами цього порушення можуть бути:

• менінгіт;
• енцефаліт;
• арахноїдит – запалення павутинної оболонки головного та спинного мозку;
• доброякісні та злоякісні пухлини головного мозку;
• вроджені порушення функції гіпоталамуса і гіпофіза.

У разі вторинного гіпогонадизму усунення першопричини порушення – головна умова успішного лікування.

Слабовиражений первинний гіпогонадизм у жінки

Діагностика

Обстеженням пацієнтки з гіпогонадизмом займаються гінеколог, гінеколог-ендокринолог і ендокринолог. Початкова діагностика полягає в опитуванні та огляді, під час якого оцінюється розвиток вторинних статевих ознак і виявляються зовнішні прояви хвороби. Далі призначаються такі методи дослідження:

• аналіз крові на вміст естрогенів і гонадотропних гормонів;
• УЗД органів малого тазу;
• рентгенологічне дослідження скелета;
• денситометрія – дослідження щільності кісткової тканини.

Вміст жіночих статевих гормонів при патології буде знижений. Гипергонадотропный тип порушення характеризується підвищеним рівнем ФСГ і ЛГ. УЗД при гіпогонадизмі показує зменшені в розмірах яєчники, матку, рентген – порушення формування скелету, а денситометрія – остеопороз.

При вторинному гіпогонадизмі іноді проводиться комп’ютерна томографія головного мозку для виявлення можливих пухлин гіпоталамуса і гіпофіза. При інфекціях нервової системи можливе призначення пункції спинномозкової рідини з її подальшим дослідженням.

Лікування

В першу чергу усувають першопричину хвороби. У разі тяжких інфекцій призначається антибіотикотерапія. Пухлини яєчників, гіпофіза і гіпоталамуса усуваються відповідними медикаментозними та хірургічними методами.

При первинному гіпогонадизмі пацієнтці призначають прийом гормональних препаратів, що містять жіночі статеві гормони. Як правило, це кошти з синтетичним естрогеном – етинілестрадіолом. На тлі лікування у жінки незабаром виникає менструальноподобная реакція, після якої у пацієнток застосовують комбіновані оральні контрацептиви, що містять естрогени і гестагени – гормони жовтого тіла.

У пацієнток старше 40 застосовують комбіновані гормональні препарати, що містять жіночі статеві гормони і антиандрогени – речовини, що пригнічують активність чоловічих статевих гормонів.

Прогноз

При відповідній терапії, відсутність злоякісних пухлин та інших серйозних патологій прогноз при гіпогонадизмі сприятливий. Ймовірність настання вагітності залежить від ступеня гормональних порушень.

У важких випадках для лікування безпліддя у жінок рекомендується штучне запліднення або сурогатне материнство.

Профілактика

Головна міра профілактики гіпогонадизму – спостереження вагітних жінок і виключення факторів, що негативно впливають на здоров’я майбутньої дитини. Крім цього, для попередження розвитку порушень слід виконувати такі рекомендації:

• на етапі планування вагітності проходити обстеження у лікарів вузьких спеціальностей, в тому числі генетика;
• під час вагітності не приймати лікарські засоби без призначення лікаря;
• вчасно проходити вакцинацію від важких инфекциий (енцефаліт та ін);
• регулярно проходити диспансеризацію;
• вчасно лікувати запальні та інфекційні хвороби статевих органів;
• відмовитися від шкідливих звичок.

Головну роль у нормалізації життя пацієнтки з гіпогонадизмом відіграє раннє виявлення і грамотна терапія. Тому важливо при підозрі на це порушення як можна швидше звернутися за допомогою до досвідченого ендокринолога.

Читайте також: причини первинної аменореї у жінок