Симптоми і лікування гіпогонадизму у жінок

1701

Зміст:

  • Жіночий гіпогонадизм та його прояви
  • Види гіпогонадизму
  • Причини гіпогонадизму
  • Діагностика
  • Лікування
  • Прогноз
  • Профілактика
  • Гіпогонадизм у жінок – серйозна гормональна патологія, яка негативно позначається не тільки на репродуктивній функції і зовнішньому вигляді хворий, але і на роботі всього організму. Цей стан вимагає пильного спостереження лікарів і грамотної медикаментозної корекції. Успіх лікування залежить від точної, вчасно проведеної діагностики і свідомості пацієнтки.

    Жіночий гіпогонадизм та його прояви

    Гіпогонадизм у жінок – патологічний стан організму, що розвивається в результаті порушення роботи або повної дисфункції яєчників – жіночих статевих залоз і зниження вироблення жіночих статевих гормонів. Гіпогонадизм також зустрічається і у чоловіків. У цьому випадку спостерігається дисфункція яєчок і зниження вироблення чоловічих гормонів.

    Гіпогонадизм у жінки

    У жінок хвороба проявляється наступними симптомами:

    • порушення менструального циклу;
    • остсутствие місячних;
    • недорозвинення молочних залоз та геніталій;
    • недостатнє оволосіння лобка та пахв;
    • порушення жирового відкладення, властивого жінкам;
    • вузький таз;
    • необ’ємні сідниці;
    • безпліддя;
    • ожиріння або виснаження;
    • порушення в будові опорно-рухового апарату;
    • порушення в роботі серцево-судинної системи.

    Якщо порушення розвивається в період внутрішньоутробного розвитку або дитячому віці, вторинні статеві ознаки у хворої відсутні. Для патології, що з’явилася в період статевого дозрівання, характерно недорозвинення грудей і геніталій. Сформовані вторинні статеві ознаки в цьому випадку залишаються, але тканини їх атрофуються, відбувається припинення менструацій.

    Види гіпогонадизму

    Порушення може бути вродженим або набутим. В залежності від локалізації початкового патологічного процесу виділяють два види гіпогонадизму:

    • первинний – виникає при вроджених або набутих після народження аномалії розвитку яєчників;
    • вторинний – причиною є патології гіпофіза і гіпоталамуса, що відповідають за регуляцію роботи яєчників.

    Робота яєчників регулюється фолликулостимулирующим (ФСГ) і лютеинизирующим (ЛГ) гормонами. Це гонадотропні гормони (гонадотропіни), за вироблення яких відповідають гіпоталамус і гіпофіз.

    ФСГ і ЛГ беруть участь у статевому дозріванні дівчинки, вироблення жіночих статевих гормонів, або естрогенів. ФЛГ прискорює дозрівання фолікулів – яйцеклітин, покритих шаром епітеліальної і сполучної тканини. ЛГ у високій концентрації запускає овуляцію – вихід готової до запліднення яйцеклітини в маткову трубу.

    При патології рівень ФСГ і ЛГ може бути в межах норми або ж відхилятися від неї. В залежності від цього показника розрізняють три типи гіпогонадизму:

  • Гипогонадотропный. Порушення спровоковано збоєм в роботі гіпофіза і гіпоталамуса. ФСГ і ЛГ не виробляються в необхідній кількості, з-за чого в яєчниках знижується або припиняється синтез естрогенів, а рівень гонадотропінів в крові падає.
  • Гипергонадотропный. Рівень ФСГ і ЛГ в цьому випадку буде підвищений, так як при дисфункції яєчників організм буде виробляти гонадотропіни в більшій кількості, щоб «змусити» статеві залози нормально функціонувати.
  • Нормогонадотропный. Викликаний гіпоталамо-гипофизарными порушеннями. У цьому випадку буде спостерігатися нормальний рівень гонадотропних гормонів і підвищений рівень пролактину – гормону, що стимулює утворення грудного молока і переважної овуляцію.
  • гипогонадотропный

    При гипогонадотропном гіпогонадизмі необхідна консультація ендокринолога

    При нормогонадотропном гіпогонадизмі з підвищеним рівнем пролактину з грудних залоз у невеликих кількостях починає виділятися рідина, схожа з грудним молоком. Це явище може спостерігатися у хворих як жіночої, так і чоловічої статі.

    Жіночий гіпогонадизм також класифікують в залежності від віку, в якому розвинулася хвороба. Виходячи з цього розрізняють три форми порушення:

    • ембріональна – развившаяйся в період ембріонального розвитку;
    • допубертатаная – з’явилася до 12 років;
    • постпубертатная – розвинулася після 12 років.

    Вчасно невиявлені ембріональна і допубертатна форми гіпогонадизму без медичної допомоги призводять до повної відсутності вторинних статевих ознак у жінки.

    Причини гіпогонадизму

    Первинний жіночий гіпогонадизм частіше виникає через порушення формування яєчників у період внутрішньоутробного розвитку або травми жіночих статевих залоз у дитячому віці. До інших поширених причин хвороби відносяться:

    • синдром Шерешевського – Тернера – порушення розвитку статевих хромосом;
    • вроджене недорозвинення тканини статевих залоз або гіпоплазія яєчників;
    • синдром Морріса – генетичне порушення, при якому у людини присутні ознаки обох статей;
    • аутоімунний оофорит – запалення яєчників в результаті атаки їх тканин імунними клітинами організму;
    • хірургічне видалення яєчників;
    • полікістоз яєчників;
    • тяжкі інфекції: туберкульоз, сифіліс і ін;
    • іонізуюче випромінювання.

    До факторів, що підвищує ризик розвитку первинного гіпогонадизму, також відноситься вплив токсичних речовин, хіміотерапія та тривале застосування гормональних препаратів у високих дозах.

    Вторинний гіпогонадизм виникає через зниження або повного припинення вироблення гонадотропних гормонів при збоях у роботі гіпофіза і гіпоталамуса. Такий стан в медицині називають гипопитуитаризм. Причинами цього порушення можуть бути:

    • менінгіт;
    • енцефаліт;
    • арахноїдит – запалення павутинної оболонки головного та спинного мозку;
    • доброякісні та злоякісні пухлини головного мозку;
    • вроджені порушення функції гіпоталамуса і гіпофіза.

    У разі вторинного гіпогонадизму усунення першопричини порушення – головна умова успішного лікування.

    первичный

    Слабовиражений первинний гіпогонадизм у жінки

    Діагностика

    Обстеженням пацієнтки з гіпогонадизмом займаються гінеколог, гінеколог-ендокринолог і ендокринолог. Початкова діагностика полягає в опитуванні та огляді, під час якого оцінюється розвиток вторинних статевих ознак і виявляються зовнішні прояви хвороби. Далі призначаються такі методи дослідження:

    • аналіз крові на вміст естрогенів і гонадотропних гормонів;
    • УЗД органів малого тазу;
    • рентгенологічне дослідження скелета;
    • денситометрія – дослідження щільності кісткової тканини.

    Вміст жіночих статевих гормонів при патології буде знижений. Гипергонадотропный тип порушення характеризується підвищеним рівнем ФСГ і ЛГ. УЗД при гіпогонадизмі показує зменшені в розмірах яєчники, матку, рентген – порушення формування скелету, а денситометрія – остеопороз.

    При вторинному гіпогонадизмі іноді проводиться комп’ютерна томографія головного мозку для виявлення можливих пухлин гіпоталамуса і гіпофіза. При інфекціях нервової системи можливе призначення пункції спинномозкової рідини з її подальшим дослідженням.

    Лікування

    В першу чергу усувають першопричину хвороби. У разі тяжких інфекцій призначається антибіотикотерапія. Пухлини яєчників, гіпофіза і гіпоталамуса усуваються відповідними медикаментозними та хірургічними методами.

    При первинному гіпогонадизмі пацієнтці призначають прийом гормональних препаратів, що містять жіночі статеві гормони. Як правило, це кошти з синтетичним естрогеном – етинілестрадіолом. На тлі лікування у жінки незабаром виникає менструальноподобная реакція, після якої у пацієнток застосовують комбіновані оральні контрацептиви, що містять естрогени і гестагени – гормони жовтого тіла.

    У пацієнток старше 40 застосовують комбіновані гормональні препарати, що містять жіночі статеві гормони і антиандрогени – речовини, що пригнічують активність чоловічих статевих гормонів.

    Прогноз

    При відповідній терапії, відсутність злоякісних пухлин та інших серйозних патологій прогноз при гіпогонадизмі сприятливий. Ймовірність настання вагітності залежить від ступеня гормональних порушень.

    У важких випадках для лікування безпліддя у жінок рекомендується штучне запліднення або сурогатне материнство.

    Профілактика

    Головна міра профілактики гіпогонадизму – спостереження вагітних жінок і виключення факторів, що негативно впливають на здоров’я майбутньої дитини. Крім цього, для попередження розвитку порушень слід виконувати такі рекомендації:

    • на етапі планування вагітності проходити обстеження у лікарів вузьких спеціальностей, в тому числі генетика;
    • під час вагітності не приймати лікарські засоби без призначення лікаря;
    • вчасно проходити вакцинацію від важких инфекциий (енцефаліт та ін);
    • регулярно проходити диспансеризацію;
    • вчасно лікувати запальні та інфекційні хвороби статевих органів;
    • відмовитися від шкідливих звичок.

    Головну роль у нормалізації життя пацієнтки з гіпогонадизмом відіграє раннє виявлення і грамотна терапія. Тому важливо при підозрі на це порушення як можна швидше звернутися за допомогою до досвідченого ендокринолога.

    Читайте також: причини первинної аменореї у жінок