Гострий і хронічний холецистит у дітей: причини виникнення, симптоми і методи лікування

1257

Зміст:

  • Класифікація
  • Провокуючі фактори
  • Симптоми холециститу у дітей
  • Методи обстеження
  • Лікування холециститу у дітей
  • Висновки
  • Холецистит – це патологія жовчного міхура, що характеризується запаленням його стінок. Серед найбільш поширених симптомів виділяють хворобливість в області правого підребер’я і порушення роботи шлунково-кишкового тракту. Холецистит у дітей часто протікає зі стертою клінікою, тому своєчасна діагностика викликає труднощі.

    Класифікація

    У дитячому віці найчастіше зустрічаються латентні форми холециститу, характеризуються прихованим протіканням. За типом ураження вони бувають:

  • Калькулезными. Супроводжуються утворенням каменів у жовчному міхурі та протоках.
  • Бескаменными. Протікають без жовчнокам’яної хвороби.
  • При гострому запаленні найчастіше діагностують катаральну форму. Гнійна зустрічається набагато рідше, але вимагає термінового лікування в стаціонарі.

    Холецистит, який протікає зі стертою симптоматикою, називають субклінічним.

    Якщо загострення трапляються раз на рік або рідше, тоді рідко рецидивуючим. Запалення, що провокує 2 і більше нападу у рік, вважається часто рецидивуючим.

    В залежності від важкості перебігу розрізняють наступні ступені хронічного холециститу:

    • легку;
    • середньотяжкі;
    • важку;
    • ускладнену;
    • неосложненную.

    Тривала відсутність лікування призводить до поширення патологічного процесу на сусідні тканини. Якщо уражаються жовчні протоки, то патологію називають холецистохолангіт. При залученні печінки – гепатохолецистит.

    Провокуючі фактори

    Найпоширеніша причина хвороби – інфекції. Найчастіше це патогенні або умовно-патогенні представники бактеріальної флори:

    • кишкова паличка;
    • клебсієла;
    • стрептокок;
    • стафілокок та інші.

    Віруси, гриби та найпростіші вражають жовчний міхур набагато рідше. Мікроорганізми проникають в орган через кишечник або з потоком крові з віддалених джерел інфекції.

    Нерідко хронічний холецистит виникає на тлі:

    • гаймориту;
    • тонзиліту;
    • карієсу;
    • циститу;
    • пієлонефриту.

    Попередниками хвороби можуть виступати кишкові інфекції, наприклад, сальмонельоз або дизентерія. До інших причин запалення жовчного міхура відносяться:

    • паразитарні захворювання: опісторхоз, аскаридоз, ентеробіоз;
    • вроджені аномалії органу: перегини, структурні зміни;
    • патології інших органів травлення: гастродуоденіти, коліти, хвороба Крона;
    • зміна складу жовчі;
    • дискінезія жовчовивідних шляхів;
    • порушення кровопостачання органу;
    • камені в жовчному.

    Поширеним провокуючим фактором виступає порушення режиму харчування, а саме зловживання продуктами, що містять багато “швидких” вуглеводів, переїдання або занадто великі проміжки між прийомами їжі. Недотримання дієти стає причиною загострення хвороби.

    У деяких пацієнтів патологія розвивається через:

    • частих переживань;
    • вегетативних розладів;
    • отруєнь;
    • алергії;
    • малорухливого способу життя або надмірної фізичної активності;
    • травм живота;
    • слабкого імунітету.

    Цукровий діабет та інші ендокринні патології призводять до порушення метаболізму, зміни складу жовчі, формуванню каменів і інших негативних змін в організмі, які можуть спровокувати запалення жовчного міхура.

    Причини розвитку холециститу у дітей

    Симптоми холециститу у дітей

    Запідозрити патологію, грунтуючись на скаргах дитини, досить складно. Пояснення цього наступні:

    • не всі діти здатні точно описати свої відчуття;
    • у 15% випадків патологія протікає приховано;
    • іноді запалення жовчного міхура маскується під інші хвороби, наприклад, ревматизм, пневмонію, патології сечовивідних шляхів і інше.

    Загострення хвороби протікає з вираженою клінікою і сильними больовими відчуттями. Для хронічної форми характерні слабко виражені прояви або повна їх відсутність.

    Найбільш поширені скарги при загостренні катарального холециститу:

    • сильна біль справа під ребрами;
    • гіркота у роті;
    • нудота;
    • блювання;
    • метеоризм;
    • відрижка;
    • розрідження стільця;
    • підвищена температура тіла;
    • озноб і холодний піт;
    • головний біль;
    • дратівливість;
    • безсоння.

    Біль посилюється при ходьбі та інших фізичних навантаженнях. Буває нападоподібний або ниючий. Стає більш вираженою при порушеннях дієти, зазвичай через 1-2 години після вживання заборонених продуктів.

    Клінічна картина калькульозного холециститу залежить від розміру каменів. Невеликі освіти самостійно залишають орган, не порушуючи відтік жовчі. Великі призводять до закупорки жовчних шляхів, пошкодження їх стінок, нагноєння та інших неприємних наслідків.

    Порушення відтоку жовчі проявляється наступними симптомами:

    • пожовтінням шкіри, склер та слизових оболонок;
    • високою температурою тіла;
    • частою блювотою з домішками жовчі або без;
    • лихоманкою;
    • диспепсичними розладами.

    Біль при загостренні калькульозного запалення досить сильна. Дитина веде себе неспокійно і довго крутиться в ліжку, намагаючись підібрати найбільш зручне положення. Шкіра стає блідою і набуває землистий або жовтуватий відтінок. При огляді відмічається виражене напруження черевної стінки.

    Загострення хронічного холециститу часто дестабілізує роботу інших органів травлення. На його тлі може розвинутися панкреатит, посилює перебіг хвороби та її симптоми.

    Методи обстеження

    Для призначення ефективних методів лікування потрібно обстеження. Попередній діагноз встановлюється на підставі скарг хворого, опитування батьків та огляду лікаря. В першу чергу пацієнту пальпують живіт для виключення небезпечних патологій, які потребують хірургічного втручання. До таких відносять:

    • апендицит;
    • перитоніт;
    • кишкову непрохідність;
    • прорив стінок жовчного міхура та інше.

    Потім вимірюють температуру тіла, тиск, пульс. Після оглядають мову і шкірні покриви, вислуховують серце і легені.

    Для підтвердження діагнозу проводять ряд лабораторних та інструментальних методів обстеження:

  • Клінічний аналіз крові. Високі лейкоцити і ШОЕ можуть вказувати на гострий холецистит. При латентному перебігу ці показники залишаються в межах норми.
  • Біохімія. Підвищені показники АСТ, АЛТ і білірубіну вказують на порушення відтоку жовчі і ураження печінки. Паралельне підвищення рівня ферментів амілази, ліпази, трипсину говорить про запалення підшлункової залози.
  • Дуоденальне зондування. Допомагає вивчити склад жовчі, виявити лейкоцити, слиз, з’являються на тлі запалення. Вміст жовчного міхура вивчають на предмет наявності паразитів, бактерій та інших збудників, що провокують холецистит або холангіт.
  • УЗД черевної порожнини. Дослідження призначають для оцінки розміру жовчного міхура, його скоротливої здатності, виявлення каменів і вроджених аномалій розвитку. Ультразвук допомагає відрізнити калькульозний тип хвороби від інших і оцінити загальний стан шлунково-кишкового тракту.
  • Холецистографія. Це рентгенологічне дослідження жовчного міхура дітям проводять рідко, оскільки цей метод дає променеву навантаження. У рідкісних випадках призначають МРТ або КТ. Ці види дослідження допомагають оглянути хворий орган більш ретельно.
  • симптомы

    Симптоми холециститу у дітей

    Лікування холециститу у дітей

    При підозрі на гостре запалення жовчного міхура дитину треба негайно госпіталізувати. В іншому випадку існує реальна загроза його життю. Краще всього викликати швидку або доставити хворого в лікувальний заклад самостійно.

    Знеболюючі препарати змащують клінічну картину і ускладнюють діагностику, тому без консультації лікаря їх застосовувати заборонено. До приїзду медиків на область правого підребер’я рекомендується покласти грілку з холодною водою або мішечки з льодом. Це трохи зменшить запалення, і поліпшить стан хворого. Теплові процедури нададуть зворотну дію.

    Терапію проводять згідно з клінічними рекомендаціями. Перевага віддається консервативним методам. При загостренні хворим показані:

    • фітопрепарати;
    • дієтотерапія;
    • медикаментозне лікування.

    Лікувальна схема підбирається індивідуально. Найчастіше дітям призначають:

    • антибактеріальні засоби: пеніциліни, цефалоспорини, макроліди;
    • антигельмінтні препарати на основі мебендазола, фуразолідону, аминохинола;
    • спазмолітики з дротаверином, папаверином;
    • жовчогінні препарати з групи холеретиков або холекинетиков;
    • гепатопротектори, які містять есенціальні фосфоліпіди, екстракт розторопші, шипшини;
    • вітаміни і мікроелементи;
    • легкі заспокійливі засоби.

    Після нормалізації стану лікування доповнюють фізіопроцедурами, гімнастикою і мінеральними водами. При порушенні відтоку жовчі призначають тюбажі. Реабілітацію краще проходити у санаторіях, що спеціалізуються на захворюваннях печінки і жовчовивідних шляхів.

    Дієта грає дуже важливу роль в одужанні. Перші 1-2 дні після госпіталізації рекомендований голод. Потім у раціон хворого вводять компоти, відвар шипшини, слизисті супи. У міру поліпшення стану призначається дієта №5 за Певзнером.

    При будь-якій формі хвороби заборонено є:

    • смажене;
    • жирне;
    • копчене;
    • шоколад;
    • тістечка;
    • свіжий хліб;
    • здобну випічку;
    • ковбасні вироби;
    • іншу шкідливу їжу.

    Краще віддати перевагу кисломолочним продуктам, каш, нежирним сортам риби і м’яса. Можна робити дитині білковий паровий омлет. З солодкого дозволений мармелад, зефір, пастила. Будь-які продукти з додаванням какао є не варто.

    Оперативне лікування проводиться при розвитку ускладнень, що загрожують життю і здоров’ю хворого. Хронічне запалення жовчного міхура або жовчовивідних шляхів лікують амбулаторно або в стаціонарі.

    лечение

    Лікування холециститу у дітей проводять в основному амбулаторно

    Висновки

    Своєчасна госпіталізація хворого з гострим холециститом у більшості випадків закінчується одужанням. Головне дотримуватися клінічні рекомендації та відмовитися від самолікування. Ігнорування ознак хвороби загрожує порушенням відтоку жовчі, утворенням каменів і розвитком хронічного запалення, яке лікується набагато довше і складніше.

    Читайте також: лікування мезаденіта у дітей