Уреаплазма парвум у жінок: ризики та небезпеку, клінічні прояви, тактика лікування та прогноз

1688

Зміст:

  • Що це таке?
  • Коли можлива патогенна активність?
  • Механізми розвитку
  • Причини
  • Клінічні прояви
  • Діагностичні заходи
  • Уреаплазма парвум під час вагітності
  • Лікування
  • Фізіотерапія
  • Ускладнення і прогноз
  • Уреаплазма парвум у жінок належить до родини мікоплазм, являє собою щось середнє між бактеріями і вірусами і відноситься до умовно-патогенної мікрофлори. Мікроорганізм виявляється в лабораторних аналізах здорових людей і не вимагає медичної корекції при нормальному стані імунітету. Терапія потрібна при інтенсивному росту колоній патогенних середовищ і при появі характерних симптомів. Уреаплазма парвум складно піддається лікуванню, сприяє розвитку інфекційного процесу і неприємної симптоматики.

    Що це таке?

    Уреаплазма парвум у жінок – інфекція статевих шляхів, збудником якого є найпростіші мікроорганізми

    Уреаплазма парвум (Ureaplasma parvum) відноситься до роду Mollicutes (збудник – мікоплазма хоминис), які відрізняються від інших видів біохімічними, морфофизическими та антигенними властивостями. Ще кілька десятиліть тому ці мікроорганізми відносили до одного виду і тільки зараз їх класифікують на підвиди. Відмінності від бактерій і вірусів наступні:

    • відсутність клітинної стінки;
    • толерантність до стандартних індикаторів, тому вони не виявляються типовими лабораторними методами;
    • вирощування в особливих поживних середовищах;
    • резистентність до антибіотиків, які впливають на клітинну мембрану.

    Уреаплазма частіше інших видів провокує розвиток запального процесу, однак для цього необхідна низка сприяючих умов.

    Коли можлива патогенна активність?

    До сьогоднішнього дня ведуться дискусії з приводу реальної небезпеки уреаплазми парвум, але досі паразити вважаються умовно-патогенною мікрофлорою. Вони виявляються на слизових оболонках статевих органів, сечовивідних шляхів у 45% у дорослих і дітей. Незважаючи на основний шлях передачі – статевий, мікроорганізми в невеликих титрах виявляються навіть у дівчат.

    При збільшенні колоній найпростіших виникає запальний процес, який підтримується здатністю уреаплазм до розщеплення сечовини до аміаку. На тлі патогенного впливу руйнується імуноглобулін А – клітини, що захищають слизові оболонки від інфекцій.

    Запалення сприяє і зниження імунітету, приєднання супутніх інфекцій. Активне запалення завжди призводить до вираженої симптоматики.

    Механізми розвитку

    Механізми розвитку обумовлені шляхом передачі інфекції. Клініцисти виділяють кілька поширених шляхів інфікування:

    • незахищений статевий контакт;
    • зараження дитини при пологах;
    • внутрішньоутробний, коли малюк уражається від хворої матері.

    У рідкісних випадках можлива передача інфекції контактно-побутовим шляхом, орально-генітальним, при пересадці донорських органів.

    Після проникнення в організм Ureaplasma P. людина стає носієм патогенної мікрофлори. Розвиток запалення залежить від характеру інфекційного процесу, активності імунітету, обтяженості клінічного анамнезу. Активізація уреаплазми можлива у новонароджених дітей з недоношеністю, імунодефіцитом.

    Причини

    Серед різних причин і факторів виникнення інфекційного процесу виділяють:

    • хронічні запалення органів сечостатевої системи;
    • часті респіраторні інфекції;
    • операції на органах малого тазу;
    • часті лікувально-діагностичні заходи (катетеризація, інстиляції, ендоскопічні дослідження);
    • тривалий медикаментозна терапія;
    • статеві інфекції;
    • дисбактеріоз піхви.

    Всі ці чинники так чи інакше впливають на вагінальну мікрофлору, сприяють зниженню імунітету. У групі ризику не тільки жінки, але і чоловіки з аутоімунними захворюваннями, тяжким ураженням і недостатністю нирок на тлі пієлонефритів, нефритів. З огляду на безліч причин виникнення інфекції, важливо усунути прямий фактор виникнення хвороби.

    Клінічні прояви

    симптомы

    Симптоми захворювання сильно варіюються, зазвичай інфекція протікає латентно

    Ureaplasma parvum в більшості випадків провокує виникнення запального процесу. Основна локалізація – органи сечостатевої системи.

    Симптоми:

    • рясні виділення слизу і гною з цервікального каналу (цей симптом виникає і в разі поразки гарднерелою);
    • дизуричні розлади;
    • болючість внизу живота;
    • посилення болю при менструації;
    • набряклість слизових оболонок уретри, піхви;
    • ознаки інтоксикації: гіпертермія, нездужання.

    Найчастіше Ureaplasma parvum відрізняється тривалим латентним перебігом, тому захворювання буває виявлено випадково. Жінкам рекомендується проходити регулярні профілактичні огляди, спрямовані зокрема на виявлення патогенних середовищ. Особливу роль уреаплазми грають при зачатті дитини і протягом всього гестаційного періоду – при виявленні патогенів важливо пройти своєчасну терапію.

    При ігноруванні клінічних проявів можливий розвиток запалення яєчників, маткової порожнини, безпліддя. При виникненні уреаплазмоза у чоловіків порушується рухливість сперматозоїдів, пригнічується опірність організму.

    Діагностичні заходи

    Щоб виявити інфекційні середовища, включаючи уреаплазму парвум, призначають ряд наступних досліджень:

  • Серодиагностика. Аналіз використовується для визначення антитіл класу IgG, IgA, IgM. При позитивному результаті говорять про інфікування. При незначному титрі пацієнт вважається носієм хвороби.
  • Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР). Допомагає виявити бактеріальні клітини, застосовується для виявлення навіть незначних клітинних фрагментів, властивих уреаплазми парвум. Позитивний результат свідчить про статевої інфекції.
  • Бактеріологічне дослідження культуральним методом. У лабораторних умовах її досліджують сечу, зразок з уретри та піхви, кров. Матеріал вивчають на поживні середовища, посіви інкубують у спеціальному обладнанні, після чого проводять вивчення виросли колоній.
  • Норма мікроорганізмів в мазку – 104 КУО. Якщо бактерій занадто багато, а значення серйозно перевищує норму, проводять додаткове дослідження на чутливість до антибіотика. Якщо жінка погано підготовлена до дослідження, то можливе отримання хибнопозитивних результатів. Для виключення помилки можливе проведення додаткового дослідження. Нормою вважається несуттєве збільшення одиниць у полі зору (приблизно на 1-2).

    Позитивні результати не завжди говорять про виникнення інфекції, зумовленої уреаплазмою парвум. Обстеженню підлягають жінки з обтяженим гінекологічним анамнезом, проблемами із зачаттям, викиднями, передчасними пологами, неясними симптомами.

    Уреаплазма парвум під час вагітності

    уреаплазма парвум у женщин

    Уреаплазма парвум у жінок часто провокує безпліддя, ендометріоз, порушення піхвової мікрофлори

    Імунітет жінки під час вагітності знижується, щоб не відбулося відторгнення плідного яйця. Навіть при плануванні вагітності і повному виключенні будь-яких інфекційних середовищ на тлі зачаття, ризик уреаплазмозу завжди зберігається. При зниженому імунітеті зростає ймовірність різних захворювань, включаючи ураження грибами, вірусами, бактеріями, найпростішими. Патологічний процес при вагітності може супроводжуватися наступними проявами:

    • патологічні відхилення у формуванні органів, систем плода;
    • аномалії розвитку іншої природи;
    • невиношування, передчасні пологи;
    • гіпоксія плода та неврологічні проблеми.

    На будь-якому терміні гестації лікування уреаплазми важко із-за необхідності призначення етіотропної терапії антибактеріальними препаратами. Не всі антибіотики підходять проти уреаплазми, особливо на тлі гестації. При передчасних пологах, викиднях, інших патологіях вагітності показано обстеження на уреаплазми.

    Лікування

    Уреаплазма парвум у жінок набагато складніше піддається консервативної терапії, ніж інші її види – уреалитикум, специес. Схема передбачає призначення таких препаратів:

    • антибіотики для придушення патогенної мікрофлори;
    • протигрибкові засоби;
    • засоби для нормалізації піхвової, кишкової мікрофлори;
    • місцеве лікування: свічки, спринцювання.

    При необхідності можуть знадобитися інстиляції сечового міхура, вітамінні комплекси, імуномодулятори. По завершенні курсу обов’язково проводять контрольні дослідження. Лікування може займати від 14 днів до декількох місяців.

    Фізіотерапія

    Уреаполазма парвум у жінок значно погіршує якість життя, тому вимагає особливої уваги, як і співвідношення інших умовно-патогенних мікроорганізмів. Фізіотерапевтичні заходи показані при хронічній формі хвороби, при ускладненому перебігу, активної клінічній симптоматиці. Популярністю користуються наступні методи:

    • електрофорез з антибіотиками, нестероїдними протизапальними засобами;
    • масаж;
    • магнітотерапія з препаратами, що знижують набряклість, поліпшують кровотік;
    • гірудотерапія;
    • грязелікування.

    Терапія інфекції, викликаної уреаплазмою парвум, завжди комплексна, що включає призначення відразу декількох методів. Дотримання всіх лікарських рекомендацій забезпечує швидке одужання, знижує ризики рецидиву.

    Ускладнення і прогноз

    Основним ускладненням уреаплазмозу є хронізація патологічного процесу. Саме приховане безсимптомний перебіг призводить до розвитку цілого ряду ускладнень:

    • безпліддя;
    • патології вагітності;
    • незавершене виношування (викидні, передчасні пологи);
    • запалення органів сечовивідних шляхів;
    • молочниця – ураження статевих органів грибами роду кандида альбіканс.

    Не слід недооцінювати загрозу уреаплазмозу для жіночого організму. Перед плануванням вагітності слід пройти повноцінне обстеження, включаючи дослідження на наявність патогенних середовищ та уреаплазми парвум, специес.

    Прогноз при уреаплазми парвум у жінок сприятливий за умови своєчасної терапії до настання вагітності, якісного лікування симптоматичних проявів, лікування або усунення сприяючих чинників. Профілактика специфічного паразитоза полягає в дотриманні статевої дисципліни, ретельній гігієні статевих органів, регулярної здачі аналізів крові, сечі, мазки з цервікального каналу.

    Читайте також: трихомонада у жінок