Як же іноді нелегко бути мамою. Адже саме мама приходить на допомогу, заспокоює, лікує, будить вранці, стежить, щоб ніхто не пішов голодним (в дитячий садок, школу, а часом і на роботу). Справ – багато…
Читайте також:15 рецептів сніданків, які легко приготувати за 15 хвилин
І у всій цій круговерті матері часто закривають свої почуття на замок. Колись сумувати! Колись засмучуватися! Психолог Яна Молоковских звертає увагу на цю тривожну тенденцію і пояснює:
Що відбувається, якщо мама забороняє собі виплакатися, а потім пригнічує прийшла на зміну сльозам агресію? Так, наприклад, розвивається емоційне вигорання.
Спочатку мама малюка повністю включена в процес, чуйно й емоційно проживає все, що відбувається, – розповідає фахівець. – Але якщо накопичується втома, власні потреби відсунуті, і немає доступу до джерела енергії (сну, відпочинку, улюбленим заняттям), то організм включає сигнал тривоги і переходить на всяк випадок в режим економії енергії (більше немає сил, щоб бешкетувати та гратися з дитиною, пританцьовувати під час миття посуду, обіймати чоловіка, піч печиво тощо). Це сигнал, що є незадоволена потреба, і в житті потрібно щось міняти.
Якщо сигнал проігноровано, то вигоряння прогресує, і включається механізм нападу. «Це вони погані, я так стараюся, а ніхто не цінує, ніхто не допомагає», починаються неконтрольовані зриву на дитину/чоловіка/маму/себе… які ми як дорослі соціальні істоти намагаємося (часто з успіхом) пригнічувати.
Так можна ходити по колу від роздратування до агресії, потім знову до незадоволеності, і якщо не трапилось «сльози марності», то емоційна сфера відключається.
Біль настільки нестерпний, що турботливий організм захищає нас від неї, заблокувавши доступ до почуттів. На всякий випадок до всіх.
Жінка робить все, що має, виконує необхідні дії, при цьому відчуває себе запрограмованим механізмом без почуттів, бажань і інтересів.
Настає стан «нічого не радує, нічого не хочеться, тільки лежати під ковдрою, і щоб ніхто не чіпав, загальна втома, апатія». Потім ми не розуміємо, чому закинули спорт, читання або творчість. Тому що разом із болем перестали відчувати і радість, і задоволення.
«Я не можу прийняти ситуацію, але стикатися з болем кожен раз нестерпно, тому краще взагалі нічого не буду відчувати», так «думає» психіка.
Життєрадісність і бадьорість зникають, з’являються незадоволеність, обережність, страх, нав’язливі стани, іноді навіть панічні атаки.
Сумна картина виходить? А адже вона знайома багатьом матусям. Психолог Яна Молоковских радить родительницам не стримувати в собі емоції і плакати.
Сльози – ідеальний спосіб емоційно прожити і прийняти те, що ми не можемо змінити, – пояснює експерт. – Іноді жінка відчуває, що стала занадто сентиментальною, плаксивою і може розплакатися на рівному місці. Це турботлива психіка допомагає оплакувати неприняты і непрожиті ситуації. Сльози навертаються на очі від зворушливої реклами? Це ви заодно оплакиваете себе або частину свого життя, яка просить бути поміченою, отгореванной, відпущеної на свободу.
Читайте також:Чому я плачу без причини
Матусі відгукнулися на пост про сльозах:
Багато чого стало зрозуміліше, особливо бажання оплакати свою колишню свободу і безтурботність.
Постійно 😭 я думала, це гормональне, після пологів, ГВ.
Не даремно сльози називають очищенням душі. Тому, якщо вам сумно – дозвольте собі бути слабкою! Не збираєте в собі емоції. Поплачте і стане легше!
А ви дозволяєте собі плакати?
