Експерт: лікування заїкання потрібно починати не у логопеда

169

Коли дитина починає розмовляти, його батьки можуть помітити заїкання у дитячій промови. І, зрозуміло, тут же починають хвилюватися і шукати фахівця, який допоможе вирішити цю проблему.

Куди бігти? Найчастіше відразу записуються на прийом до логопеда. Однак психотерапевт Наталія Зайцева переконана: спочатку потрібні інші фахівці.

Заїкання – це психічне захворювання, яке найчастіше починається в дитячому або підлітковому віці. Минуще заїкання реєструється у 1 з 25 дітей, стійке – у 1 з 100. Хлопчики страждають їм у 2-10 разів частіше, ніж дівчатка (різні дослідники дають різні цифри).

Заїкання розвивається як гостро, так і поступово. Його перебіг може бути:

  • прогредієнтним (поступове, різке посилення симптоматики);
  • регредієнтним (зменшення або зникнення симптоматики);
  • рецидивуючим (відновлення симптомів хвороби після удаваного одужання).

Є 2 варіанти заїкання:

НЕВРОТИЧНИЙ ВАРІАНТ = ЛОГОНЕВРОЗ розвивається на стику психотравмуючих подій (переляк, важкий внутрішньосімейний конфлікт, розлука з батьками) і особистісних особливостей дитини (переважання в характері тривожно-недовірливих рис).

НЕВРОЗОПОДОБНЫЙ = ДИЗОНТОГЕНЕТИЧЕСКИЙ ВАРІАНТ розвивається внаслідок органічного ураження головного мозку (родові травми, інфекції, інтоксикації), епілепсії.

Явища логоневрозу добре піддаються лікуванню, у 50-80% випадків зникають повністю або значно згладжуються. Розлади мови органічного генезу погано піддаються корекції і зазвичай зберігаються все життя.

Тому однозначну відповідь на питання, чи можна вилікувати заїкання, дати неможливо. Заїкання заїкання ворожнечу. А ще заїкання потрібно відрізняти від інших порушень мови, типових для інших хвороб.

Читайте також:Чому дитина не розмовляє

Як розібратися в ситуації? Алгоритм мінімальної діагностики такий:

  • ретельний збір анамнезу (спадковість, перебіг вагітності та пологів у матері, перенесені захворювання, наявність або відсутність психотравмуючих обставин, вивчення обстановки в сім’ї, особливості поведінки та реагування);
  • клінічний огляд і бесіда з людиною (виявлення інших симптомів, які супроводжують порушення мови; наприклад, для першого варіанту типово порушення сну, плаксивість, страх виступів перед аудиторією, фіксація на наявних мовних проблемах, для другого – посилення вираженості порушень на тлі інтоксикацій, травм, інфекцій, відсутність серйозних переживань з приводу заїкання);
  • патопсихологічне обстеження;
  • ЕЕГ;
  • консультація невролога.

І лише після цього можна ставити питання про лікування, його методи, робити прогноз.

Матусі, діти яких страждали заїканням, у своїх коментарях також зазначили, що лікування цього захворювання має бути комплексним.

Я з дитиною пішла спочатку до логопеда, вона відправила до невролога, невролог сказала, що дане заїкання від м’язового спазму і що це спадкове, справді, у чоловіка теж таке ж заїкання.

У 15 років випадково ми, група заїк, за напрямом опинилися у дуже класною жінки лікаря. На дверях була табличка «невролог». Зараз я розумію, що вона була класним психологом насамперед. І саме вона дала нам путівку в життя без заїкання. Саме вона навчила нас, підлітків, не боятися і не соромитися.

А вам знайома проблема заїкання?

Всі фото: Depositphotos