Читання потрібно, важливо і корисно. І батькам варто прищеплювати дітям цю корисну звичку з ніжного віку. Важливо робити це делікатно, щоб дитина усвідомлював, який цікавий світ він зможе відкрити для себе з допомогою книг.
Читайте також:Оживаючі картинки, 3D і інші незвичайні розвиваючі книжки для дітей
Однак на старті навчання деколи виникають складності. Діти раз у раз норовлять втекти, скаржаться, що вони вже втомилися. «Я вже довго читаю», — аргумент багатьох нехочух. І ось якраз вирішення цього питання знайшла мама-блогер Світлана.
© Instagram @nachtfalterns
© Instagram @nachtfalternsНаше нове придбання – годинник пісочний на 15 хвилин ! Запитаєте, навіщо? А ось навіщо) Передісторія : може хтось вже знає про наші одвічні проблеми з домашнім читанням . Іноді вдається посадити Леру почитати призначені вчителем 15-20 хвилин в день без бою. Але часто бій починається в процесі. Та найбільше дратує постійне отвлекание Лери на час: «а скільки я вже почитала? А скільки мені залишилося?»… і т. д.
Пробували ставити час на таймері на телефонах відволікається і вимагає подивитися і сказати точний час. Пробували заводити кухонний таймер – він огидно цокає і нервує всіх, включаючи мене. А у нас читання і так нервовий процес . І на ньому ще складніше подивитися, скільки залишилося. Не стежити за часом зовсім і довіритися таймеру – для Лєри взагалі не варіант: їй потрібно точно знати, скільки залишилося цієї читальній тортури. А ще вона полюбила на цьому етапі – впізнавання часу, що залишився – застрявати, і вкрай важко продовжити процес : витрачається 1-2 хвилини точно – так вона хитрує і зрізає час безпосереднього «чистого» читання.
І я придумала використовувати пісочний годинник! Купила в медтехніки.
© Instagram @nachtfalterns
© Instagram @nachtfalternsЛайфхак:Як читати дітям уголос і економити свій час
За словами мами-блогера, ідея використовувати пісочний годинник в родині вже успішно себе зарекомендувала.
Колись року 3 назад я вчила Леру відносинам з часом, ми починали з проблеми, що вона нестерпно довго зависала на їжі, — ділиться досвідом Світлана. — І це було дуже раздражительно для всіх. Мій психолог, Наталія Володимирівна , тоді порадила використовувати саме це – пісочний годинник: поки пісок сиплеться, треба встигнути з’їсти. 5 хвилин для тарілки каші було оптимальним. Це зараз я вже розумію, що їсти треба б довше. Але не годинами ж, як у нас це було тоді! Годинник стрілочні вона тоді ще не розуміла взагалі. Тому пісочний дуже допомогли впоратися з нашою завданням на той момент.
А в якій ситуації ви б застосували досвід з пісочним годинником?
