Зміст:
Трихомоніаз – це інфекційне захворювання, яке входить до групи венеричних патологій, викликає запалення сечостатевої системи. Розрізняють гострий і хронічний трихомоніаз у комплексі з іншими патологіями, що передаються статевим шляхом.
Причини трихомоніазу – вагінальна трихомонада
Зміст
Трихомоніаз у жінок
Захворювання вражає виключно органи сечовидільної та статевої систем. Причина патології – вагінальна трихомонада, найпростіший анаеробний організм. Небезпека трихомоніазу у жінок найчастіше полягає в змащеній клінічній картині, коли хвора не може визначити наявність якої-небудь специфічної патології і не звертається до лікаря. Симптоми захворювання часто діагностуються випадково на профілактичних оглядах у гінекологічних консультаціях.
При зараження трихомоніазом під час вагітності наслідки без належного лікування можуть бути наступні:
- різні патології внутрішньоутробного розвитку;
- загроза спонтанного викидня;
- внутрішньоутробна смерть плода;
- відставання в розвитку;
- передчасні пологи;
- вроджений трихомоніаз.
Захворювання може супроводжуватися іншими венеричними інфекціями. Гонорея – захворювання, збудником якого є грамнегативні коки, Neisseria gonorrhoeae. Хламідіоз – одне з найбільш поширених венеричних хвороб.
Органи, дивуються у жінок при інвазії трихомонадами:
- піхва;
- піхвова область шийки матки;
- сечовипускальний канал.
Збудник може мігрувати по всьому організму, викликаючи зниження імунітету і є пусковим механізмом для появи багатьох захворювань.
Особливості шляхів передачі і патогенезу
Як можна заразитися трихомонадами? Тільки через статевий контакт. Інші побутові способи передачі зустрічаються вкрай рідко, тому описуються як казуїстика.
При потраплянні в сечостатеву систему трихомонади фіксуються на слизовій оболонці, викликаючи розвиток запалення та зниження місцевого імунітету. Тому захворювання тривалий час може протікати місцево, але є ризик потрапляння патогена в системний кровотік і запалення лімфатичних вузлів, матки і фаллопієвих труб. Трихомонада проходить плацентарний бар’єр.
Потрапляючи в кров, мікроорганізми маскуються під клітини крові, не викликаючи імунну реакцію організму. З цієї ж причини складно діагностувати патологію.
Через здатність до маскування трихомонади можуть чіплятися до інших мікроорганізмів, і роблячи їх невидимими для імунної системи. На ці мікроорганізми, коли вони знаходяться в симбіозі з трихомонадами, не діють лікарські засоби.
Лікування патології – складний процес, так як із-за своєї щільної оболонки патоген нечутливий до звичайних антибіотиків.
Епідеміологія трихомоніазу у жінок і чоловіків
Перші ознаки патології
Після закінчення інкубаційного періоду, який триває від 2 до 60 днів, розвиваються перші неспецифічні ознаки інфекційного ураження органів сечостатевої системи:
- рясні виділення з піхви, що володіють неприємним запахом і пінистою консистенцією – багато жінки плутають їх із звичайними виділеннями при порушенні мікробіоценозу піхви і не звертаються до лікаря;
- гіперемія зовнішніх статевих органів, внутрішньої частини стегон, може спостерігатися невеликий набряк, свербіж; на шкірі та слизовій виступає висип;
- поява ушкоджень слизової у вигляді виразок і ерозій;
- порушення сечовиділення (біль і дискомфорт, часті позиви);
- біль при статевому контакті;
- болі в гіпогастральній і клубової областях.
Симптоми можуть бути різного ступеня вираженості.
Види трихомоніазу:
- гострий;
- підгострий;
- хронічний.
Серед жінок частіше зустрічається гострий і підгострий вид патології. У чоловіків захворювання частіше зустрічається у вигляді носійства інфекції без особливих клінічних проявів.
У дітей часто виділення є єдиною ознакою захворювання, також спостерігається дизурія. Зараження відбувається в період виношування дитини, тоді хвороба вважається вродженою, або через предмети побуту в рідкісних випадках.
Хронічний перебіг характеризується із затиханням клініки, пацієнти при цьому можуть не бачити ніяких симптомів і не звертатися до медиків. Швидко розвивається стадія носійства. Вона характеризується відсутністю будь-яких проявів, але активної передачею інфекції іншим людям.
Особливості перебігу хвороби у вагітних
Перехід гострого періоду в стан уявної ремісії призводить до ігнорування захворювання. Причини, по яким трихомоніаз вважається найнебезпечнішою патологією, що полягають в тому, що він призводить з часом без правильної терапії до безпліддя і порушення перебігу вагітності.
У вагітних збудник проходить через плацентарний бар’єр. Серйозність ускладнень при вагітності залежить від стадії, на якій відбулося зараження. У разі інфікування в першому триместрі, коли відбувається формування всіх органів, летальність дуже велика. Звичайно зараження призводить до внутрішньоутробної смерті плоду або викидня.
На більш пізніх строках захворювання призводить до розвитку різних порушень розвитку дитини, які можуть бути сумісні з життям або призводити до ранньої дитячої смерті з-за серйозних вад розвитку.
Якщо мама заражається на останніх тижнях вагітності, то є шанс, що порушень розвитку у дитини не буде, але проявляться симптоми вродженого трихомоніазу. Зазвичай ці прояви не такі серйозні, як у половозрелом віці, при адекватної терапії дитина досить швидко одужує. Причини швидкого одужання, часом без необхідності призначення спеціальної терапії – це будова слизової оболонки і відсутність впливу статевих гормонів.
Різновиди трихомонад, які є причинами трихомоніазу
Ускладнення патології
Стерта картина захворювання, безладне статеве життя, швидкий перехід патології в хронічну стадію призводять до розвитку ускладнень.
Основні можливі ускладнення:
- безпліддя;
- рак шийки матки;
- інші злоякісні утворення, не тільки статевих органів;
- неможливість виносити дитину;
- зниження імунітету, відсутність захисту перед іншими інфекціями. Часто такі хворі із-за певного способу життя заражаються ВІЛ, сифіліс, вірусні гепатити;
- склероз тривало запалених органів, зниження функціональності;
- зниження лібідо.
Часто захворювання діагностується в період виникнення ускладнень, коли немає можливості повністю вилікувати пацієнта від органічних уражень, до яких призводить інфекція.
Методи діагностики
Про що запитає лікар при першій консультації, коли почує специфічні для венеричних захворювань скарги:
- як міг заразитися людина, практикує небезпечний секс, скільки статевих партнерів має;
- не було зґвалтування;
- коли і з чого почалися проблеми;
- є біль при зносинах, сечовипусканні.
Також важливо визначити освіченість пацієнта, дізнатися, чи має він уявлення про венеричні патологіях. Далі лікар досліджує виділення, їх вид, візьме мазок.
Після збору анамнезу і проведення гінекологічного обстеження призначаються лабораторні та, за необхідності, інструментальні тести для встановлення остаточного діагнозу.
Необхідні тести:
- кольпоскопія (дослідження шийки матки при гінекологічному обстеженні);
- мікроскопія мазка, взятого з шийки;
- мікробіологічне дослідження;
- імунологічний метод (визначення наявності антитіл);
- ПЛР-тест, тобто визначення наявності ДНК мікроорганізмів.
Тести дозволяють встановити клінічний діагноз, наявність ускладнень, призначити індивідуальну терапію.
Методи лікування
Призначення протимікробних препаратів займається тільки лікар-венеролог після встановлення точного діагнозу. Займатися самолікуванням без належної діагностики може бути не тільки неефективно, але й небезпечно.
Призначається курс протипаразитарних засобів не тільки хворому, але і всім статевим партнерам. На час лікування необхідно використовувати презерватив. Паралельно обов’язково призначається терапія проти супутніх венеричних хвороб.
У вагітних їх стан є відносним протипоказанням для прийому антипаразитарних препаратів, до яких чутливі трихомонади. Призначається лікування лише у другому триместрі і тільки за суворими показаннями лікаря. У першому триместрі можна тільки стежити за станом плоду.
Основні засоби, які використовуються в терапії:
- група 5-нітроімідазолу (метронідазол, тинідазол і ін). Тільки для прийому всередину. Препарати місцевого застосування (свічки, вагінальні препарати) не є ефективними;
- додаткова терапія (імунотерапія, фізіотерапія).
Лікування вимагає повної відмови від спиртних напоїв. Перед початком лікування необхідно впевнитись у відсутності вагітності.
Перші симптоми захворювання – ураження статевих органів
Профілактичні методи
Існують тільки неспецифічні методи запобігання зараження:
- наявність постійних статевих партнерів;
- інформування населення про шляхи передачі, небезпеки, ознаки патології;
- періодичні гінекологічні консультації, диспансеризація у сімейного лікаря.
Лікарі повинні інформувати пацієнтів про небезпеки та ризики, про різноманітність клінічної картини різних патологій, які передаються статевим шляхом.
Трихомоніаз та інші інфекції, що передаються статевим шляхом, є серйозною проблемою сучасної, знижує фертильність, якість і тривалість життя. Несерйозне ставлення до профілактики та виявлення захворювань призводять до серйозних наслідків, тому так важлива своєчасна діагностика захворювання.
Читайте далі: перші ознаки хламідіозу у жінок