Багатьом нинішнім дорослим доводилося чути в дитинстві обурені слова батьків на зразок: «Як тобі не соромно ТАК розмовляти з мамою?», «Тобі має бути соромно за це», «Як тобі не соромно підслуховувати»… Дорослі сказали – і забули, а діти запам’ятали.
Сором – почуття, яке може поселитися у свідомості і зробити людину уразливою, керованим і залежним. Тому, нав’язуючи його, можна сильно зашкодити самооцінці людини – адже він все життя буде думати про те, як виглядає в очах інших. А раптом щось зробив неправильно і йому має бути за це соромно?
Читайте також:10 історій з дитинства, які трохи соромно досі
Психолог Ірина Федорова говорить про те, що сором – набагато більш руйнівний почуття, ніж вина. Але чому одні люди перебувають у полоні сорому і з роками грузнуть в тенетах цього почуття, а інші вільні від нього?
Як формується Я? Одна з важливих частин Я – це те, як я виглядаю в очах інших людей. І від того, як я бачу цю частину себе, багато в чому залежить моя самооцінка. Однак коли виникають «інші» – неминуче виникають стандарти, рамки і оцінки! А стандарти, рамки та оцінки – завжди суб’єктивні. І ось ми вже опиняємося в ситуації, де моє ставлення до себе залежить від іншої людини. І що цей чоловік адекватний – немає жодних гарантій.
Ірина Федорова призвела наочний приклад, як нинішні батьки вселяють дитині відчуття сорому:
Нещодавно розповіла знайома. Тато забирав трирічну донечку з дитячого садка і при всіх голосно сварив її за те, що та впісялася. «Як тобі не соромно! Ти вся мокра тепер».
Ось так і народжується сором: коли маленька людина зчитує сигнал від більш сильних: ти неправильний, з тобою щось не так.
З соромом дуже непросто жити. Однак ми, батьки, самі подаруємо дитині сором. А точніше – передаємо свій.Тому що нам так зручніше і безпечніше. Дитиною легше керувати – адже завжди можна його присоромити.
Читайте також:Порада дня: не говорите це слово в присутності дитини
Одна з користувачів Мережі зізналася – почуття сорому їй знайоме, живе з ним все життя:
Висловлювати свою думку – соромно; зганьбиш сім’ю, вчитися погано – соромно-то як, он мати з батьком відмінники; обійматися з хлопчиком – це взагалі верх ганьби і розпусти, як не соромно; сказати, що мама погано приготувала – як не соромно, мама старалася і т. д. Тепер живу, як хочу, дітей не треную.
Підводячи підсумок, відзначимо: виховуючи дитину, не переконуйте йому що-небудь про сором. Будьте другом і наставником! Не соромте, якщо малюк зробив щось неправильно. Ваше завдання – пояснити, не нав’язуючи комплекси.
А ви говорите своїй дитині «як тобі не соромно»?
