Зміст:
Інфекція сечовивідних шляхів у дітей може зустрічатися вже в період новонародженості, але перший пік захворюваності припадає на вік 2-4 років – момент привчання до туалету. У дитячому віці головна небезпека інфікування – у швидкому розповсюдженні збудників з нижніх відділів сечовидільної системи на нирки. Їх залучення в запальний процес стає причиною хронічної патології, яка зберігається на все життя.
Інфекція сечовивідних шляхів у дітей визначається за аналізом сечі
Зміст
Фактори ризику і причини патології
У нормі сеча стерильна, бактерії, які викликають запалення, найчастіше проникають у неї висхідним шляхом. Серед хворих лідирують дівчинки через анатомічних особливостей:
- коротка і широка уретра;
- близькість розташування до анального отвору;
Збільшується ймовірність розвитку запалення сечовивідних шляхів у наступних випадках:
- часті запори;
- порушення особистої гігієни, неправильний туалет статевих органів;
- необхідність довго терпіти і відкладати похід в туалет;
- катетеризація сечового міхура;
- цукровий діабет;
- імунодефіцитні стани.
В якості причини запалення виступає бактеріальна флора, яка мешкає в кишечнику. Вона проникає в сечівник і далі висхідним шляхом – в сечовий міхур і нирки. Основним збудником є кишкова паличка, рідше зустрічаються стафілококи, клебсієла, серратия, псевдомонади.
Рідше причини пов’язані з інфікуванням грибками роду актиноміцети, мікобактеріями туберкульозу, мікоплазмою. Ці інфекції характерні для періоду новонародженості і дітей з аномаліями розвитку.
Провокаторами загострення інфекційного процесу можуть виступати переохолодження, перегрів, промочені в холодну погоду ноги.
У літній час після перенесеного захворювання небезпечне купання в прісноводних водоймах, перебування на пляжі в мокрих плавках, тривала інсоляція.
Причини запалення у дівчаток – анатомічні особливості
Класифікація інфекційного процесу
При класифікації враховують залучений відділ сечостатевої системи:
- уретрит – запалення уретри;
- цистит – запалення сечового міхура;
- пієлонефрит – ураження нирок;
- бактеріурія – присутність в сечі мікроорганізмів без клінічної картини запалення;
- уросепсис – проникнення збудників з сечовидільної системи в кровотік.
Хвороба може протікати в гострій або хронічній формі з періодичними рецидивами. За статистикою, у дівчаток, які перенесли запалення сечового міхура або нирок протягом першого року повторюється хвороба в 30% випадків. У 50% рецидив виникає протягом 5 років. Хлопчики рідше стикаються з повторним запаленням.
Як проявляється хвороба
У грудних дітей симптоми інфекційного процесу неспецифічні. Вони починають гірше брати груди, стають неспокійними. Про хворобливості сечовипускання говорить різкий крик дитини і збільшення активності в цей момент. Іноді сеча набуває неприємний запах.
Можуть спостерігатися наступні симптоми:
- лихорадка – підвищення температури до 39°С при відсутності симптомів респіраторної інфекції;
- блювота, відрижки;
- млявість;
- пожовтіння шкірних покривів;
- при атипової реакції – гіпотермія.
Діти 2-4 роки реагують на інфекцію по-іншому. Температура може залишатися в межах норми. Класичними симптомами є:
- прискорене хворобливе сечовипускання;
- зменшення порції сечі;
- помилкові позиви в туалет;
- відчуття неповного випорожнення;
- затримка сечі.
Іноді діти скаржаться на болі в надлобковій області, може з’явитися нетримання сечі, енурез. При залученні нирок турбує виражена слабкість, лихоманка, біль у попереку. Ураження ниркових мисок частіше однобічний. Але стан дитини важче, ніж при локалізації інфекції в нижніх відділах сечостатевого тракту.
Симптоми запалення сечового міхура – прискорене і хворобливе сечовипускання
Методи діагностики у дітей
Лікар запідозрить інфекцію сечових шляхів вже на етапі огляду дитини. Для уточнення стану призначається загальний аналіз сечі. Дослідження обов’язково для всіх дітей з лихоманкою і відсутністю ознак респіраторної інфекції. На патологію вказують наступні компоненти в сечі:
- лейкоцити;
- слиз;
- бактерії;
- еритроцити.
Рідко може з’являтися в незначних кількостях білок.
Загальний аналіз крові відображає запальний процес в організмі. Характерно підвищення лейкоцитів, прискорення ШОЕ. При підозрі на уросепсис призначають аналіз на С-реактивний білок і прокальцитонин.
При вперше виник захворюванні бактеріологічна діагностика не проводиться. Виняток можуть становити новонароджені діти. Посів сечі необхідний при рецидивах хвороби, відсутності ефекту від лікування. Бактеріологічний посів дозволяє визначити домінуючий тип мікроорганізмів та їх чутливості до антибіотиків.
Біохімічний аналіз крові необхідний при підозрі на ураження нирок для оцінки їх функції. Важливими показниками є сечовина і креатинін.
УЗД сечового міхура і нирок проводиться в перші 3 доби після появи симптомів. Повторно його призначають після одужання, через 1-2 місяці. При рецидивуючому перебігу хвороби дітям проводять микционную стинциграфию – це рентгенологічний метод діагностики, який дозволяє виявити аномалії розвитку сечостатевої системи.
Дітям з частими рецидивами патології без ознак аномалій будови сечостатевих органів проводять статичну нефросцинтиграфию. Її призначають 1 раз на 1,5 року. Екскреторна урографія використовується як допоміжний метод, а ендоскопічні способи вивчення стану органів у молодшому віці не застосовуються.
Принципи лікування
Лікування неможливе без призначення антибіотиків, т. к. етіологія хвороби – бактеріальна. Якщо відмовлятися від використання антибактеріальних препаратів, робити упор на народні методи і неспецифічну терапію, ризик переходу хвороби в хронічну форму зростає.
В дитячому віці для лікування інфекції сечовивідних шляхів призначають один з наступних препаратів:
- амоксицилін/клавуланова кислота;
- цефіксим;
- цефуроксим;
- цефтибутен;
- ко-тримоксазол;
- фуразидин.
Дозування підбирається за вагою та віком дитини. Фуразидин призначають тільки при неускладненому циститі. Немовлятам необхідна госпіталізація. У перші кілька діб антибіотики призначаються внутрішньовенно. Пізніше можливий перехід на прийом всередину.
Тривалість лікування антибіотиками 5-7 днів. Якщо інфекція поширилася з сечового міхура на нирки, антибіотики призначають на 10-14 днів.
Існують антибіотики резерву, які застосовують у дітей у виняткових випадках. Їх призначення виправдано при множинної стійкості мікроорганізмів, при розвитку уросепсису. До таких препаратів відносяться:
- амікацин;
- тобраміцин;
- гентаміцин;
- тикарциллин-клавуланат;
- група фторхінолонів.
Для зменшення больового синдрому, запальної реакції та зниження температури тіла використовують нестероїдні протизапальні препарати. У дитячому віці можна препарати на основі ібупрофену або парацетамолу. Для зниження температури дитину роздягають, протирають шкіру серветкою, змоченою в прохолодній воді, і дають обсохнути.
Спазмолітики допомагають поліпшити відтік сечі, зменшує біль. Застосовують дротаверин, папаверин. Маленьким дітям можноиспользовать ліки у формі свічок.
Журавлинний морс – рослинний засіб профілактики
Реабілітація та профілактика
Після перенесеної інфекції сечового міхура або нирок спеціальна реабілітація не потрібно. Але у дітей з міхурово-сечовідний рефлюксом і частими рецидивами інфекції проводиться протирецидивна терапія протягом 3-12 місяців. Корисно давати дітям відвари трав, які надають сприятливий вплив на органи сечовидільної системи:
- брусничний лист;
- кукурудзяні рильця;
- журавлинний морс.
Для профілактики загострень важливо, щоб дитина регулярно спорожняв кишечник. Дітям, схильним до запорів, підбирається попускає дієта. В раціон включаються курага, чорнослив, буряк, кефір. При необхідності проводиться курс терапії пробіотиками.
Також необхідно з періоду новонародженості стежити за правильною гігієною статевих органів, направляти струмінь води спереду назад при підмиванні у дівчаток. Переохолодження не є причиною запалення, але воно може призводити до тимчасового зниження імунітету. Тому важливо в холодну пору року тримати ноги і поперекову область в теплі.
Дізнайтеся також про те, як лікувати пронос у дитини
