Я заміжня. Якщо хтось подумає, що у дітей різні батьки, ні, це не так. Він у них один. Різниця між моїми дітьми – 5 років. Друга дитина планувався, але не швидко. Нам потрібно було вирішити квартирне питання. Коли купили окреме житло, я практично відразу завагітніла. Мріяла про сина. І він до мене прийшов!
До народження сина я навіть і не могла думати, що моє ставлення до доньки як зміниться. Я любила обнімашки-целовашки з нею. Ми могли разом дивитися мультики, шити з фетру різні іграшки (я шила, вона робила вигляд, що шиє), піч печиво.
А коли народився син, відразу стало ніколи це робити. Він маленький, болить животик, плаче… В той момент я стала віддалятися від дочки. Вона це бачила, але я говорила: «Ти ж бачиш, він малюк, сам нічого не може. А ти вже доросла, сама впораєшся».
Зараз моїм дітям 9 років (дочці) і 4 роки (синові). Син підріс і я розумію – люблю його сильніше. Він схожий на мене, донька – копія тата. І якщо при вигляді сина у мене серце переповнюється радістю, ніжністю, хочеться цмокнути його в потилицю, вдихнути аромат її волосся, то донька – дратує… Раніше не могла зізнатися собі у тому, що люблю її менше сина, тепер можу. Мене дратує її бажання підійти до мене, притулитися. Їй хочеться бути ближче до мене.
Я доньку ні в якому разі не обделяю. Вона дуже красива дівчинка, тому намагаюся вдягати як принцесу. Довгі каштанове волосся заплітаю в гарні коси. Віддала на балет, їй це подобається. Вона росте дуже граціозною. Так, це той самий момент, в якому я собі не визнавалася – я откупаюсь від неї. Тобто компенсую дефіцит любові іграшками, сукнями, заняттями, походами в кафе.
Монолог мами: «Я шкодую, що відмовилася від сина заради чоловіка»
Можливо, хтось запитає: як на це реагує чоловік? Він багато працює, займає відповідальний пост. Тому ми його практично не бачимо будинку. Я цікавилася на Інтернет-форумах про те, чи є схожі ситуації. І виявилося, що так. Ось що пишуть інші мами:
Ось всі мами кажуть, що люблять усіх дітей однаково, а ви запитайте у дітей, у виросли теж. Всі скажуть, що молодших завжди люблять більше.
По-різному це точно. Але обніматися більше з молодшої хочеться (
Мені все життя здавалося, що мою старшу сестру любили більше.
Ну звичайно. Тільки трохи по-різному)) у мене дочка-підліток. Її люблю вже як особистість. Ще є малюки ( майже 3 роки і 1годик) їх малюків.
У моєї подруги була історія. Коли її мама лежала при смерті, старша сестра запитала у неї, кого вона більше любила, її або мою подругу – молодшу? І мама відповіла, молодшу. Сестри більше не спілкуються((((
Що значить однаково? Ти або любиш, або ні.
Сьогодні обіймаю молодшу і кажу – що ж я зробила такого, що Бог послав мені таку дівчинку! І ловлю себе на думці, що на старшу переважно ору. Але вона противний підліток, їй 11. Молодшій 1,5. Думаю до 11 і на молодшу почну кричати. А так звичайно люблю обох. Намагаюся однаково.
По-різному і люблю ,і ставлюся.
Читайте також:Монолог мами: «Я змогла позбутися від ревнощів дитини старшого до молодшого»
Ось що пише психолог, знайшла це в Інтернеті:
Формулювання «хочу хлопчика» (або дівчинку) передбачає у жінки якийсь внутрішній конфлікт, — пояснює психолог Тетяна Алавидзе. — Потреба мати дочка може говорити про бажання «народити себе знову» і виховати з урахуванням помилок свого життя, «перевидати» вдалу версію себе і близьких стосунків з матір’ю…
Бажання ж народити хлопчика нерідко виникає з потреби все поміняти, наприклад, реалізувати себе в чоловічій — більш впливовою, вільної — іпостасі, втілити нездійсненну в реальності фантазію про двоеполости.
Може бути, мені дійсно не вистачало перш свободи? В школі була майже відмінницею, в інститут поступила за порадою батьків, заміж вийшла на четвертому курсі. Виходить, що я себе не реалізувала. І звідси всі ці проблеми?
Мені страшно! Я ХОЧУ любити старшу доньку, але не можу. Я її просто виховую, доглядаю за нею, годую, одягаю, вчу. А сина затискиваю, обожнюю. Він – моя віддушина. Хочу змінитися, але як це зробити?
Страшно через те, що донька росте. І вже через кілька років вона стане дорослою. Мені хочеться, щоб вона до мене приходила за порадами, а не до подружок. Як мені знайти шлях, який допоможе створити баланс любові в моєму серці до сина і доньку?
