Випускний і що далі? Чому школи не готують підлітків до реального життя
Згадую свій випускний. Сміх, сльози, Букети квітів, обіцянки ніколи не забувати один одного… і абсолютна невизначеність. Так, я була впевнена, що знаю, що хочу робити далі – вступити до університету і здобути вищу освіту. Але розуміння того,як жити, як справлятися з побутовими питаннями, як вести себе в суспільстві, як взагалі виживати в дорослому світі, прийшло набагато пізніше, методом проб і помилок, і, чесно кажучи, з чималими втратами.
Недавні дослідження та фокус-групи з підлітками покоління Z підтверджують те, що багато хто з нас вже давно здогадувалися: школи не готують їх до реального життя. Так, вони чудово навчать алгебрі, історії та фізиці. Але що робити, коли потрібно замінити лампочку, скласти бюджет або просто завести розмову з незнайомою людиною на коктейльній вечірці?
В оригінальному матеріалі, який я вивчала, Підлітки скаржаться на відсутність базових життєвих навичок, які, на їхню думку, їм не дали опанувати. Вони хочуть вчитися готувати, прибирати, вести переговори, розбиратися у фінансах. І це не просто примха. Це потреба.
Чому так відбувається?
Я думаю, що тут є кілька причин. По-перше, система освіти історично орієнтована на підготовку до вступу до коледжу. Успіх вимірюється оцінками, іспитами та середнім балом. А навички, необхідні для самостійного життя, часто вважаються другорядними.
По-друге, батьки часто покладаються на школи, щоб навчити своїх дітей цим навичкам, сподіваючись, що вони будуть викладатися як обов’язкові дисципліни. Але, як показує практика, школи часто не помічають цих важливих аспектів, зосереджуючись на академічних досягненнях.
По-третє, змінився сам світ. Раніше багато життєвих навичок передавалися від покоління до покоління – бабусі вчили готувати, батьки вчили розбиратися у фінансах. Але в сучасному світі, де сім’ї стали меншими, а мобільність вищою, цей процес передачі знань став менш ефективним.
Що ж робити?
Я вважаю, що вирішення цієї проблеми лежить на декількох рівнях.
1. Школи повинні адаптуватися.
Не можна заперечувати, що система освіти потребує переосмислення. Необхідно запровадити факультативні заняття з фінансової грамотності, домашнього господарства, публічних виступів та інших життєво важливих навичок. Це не повинно бути додатковим навантаженням, а скоріше інтегральною частиною освітнього процесу.
Я пам’ятаю, як у школі нас змушували вивчати давньогрецьку міфологію, але ніхто не пояснив, як правильно заповнити податкову декларацію. По-моєму, пріоритети трохи зміщені.
2. Батьки повинні брати на себе відповідальність.
Школи не можуть вирішити цю проблему самостійно. Батьки повинні активно залучатися до процесу навчання своїх дітей життєвим навичкам. Це може бути що завгодно: від спільного приготування вечері до обговорення сімейного бюджету.
Не потрібно бути експертом у всьому. Просто почніть з малого. Дозвольте дитині оплатити продукти в магазині, навчіть його прати одяг, поясніть, як правильно поводитися з грошима.
3. Підлітки повинні проявляти ініціативу.
У сучасному світі, де доступ до інформації практично необмежений, підлітки можуть самі брати на себе відповідальність за свою освіту. Існує безліч онлайн-курсів, відеоуроків та статей, присвячених життєвим навичкам.
Не бійтеся експериментувати. Пробуйте нове. Шукайте інформацію. І, найголовніше, не соромтеся задавати питання.
Мій особистий досвід:
Я завжди вважала себе досить самостійною. Але, Озираючись назад, розумію, що багато чого я дізналася тільки на власному досвіді, часто хворобливому.
Наприклад, я витратила роки на те, щоб навчитися правильно поводитися з грошима. Я робила дурні помилки, влазила в борги і витрачала гроші на непотрібні речі. Тільки потім я усвідомила, що потрібно вчитися планувати бюджет, економити і інвестувати.
Або, наприклад, я довгий час соромилася спілкуватися з незнайомими людьми. Я боялася здатися дурною або нудною. Лише потім я зрозумів, що більшість людей просто хочуть бути доброзичливими та відкритими.
Книги як інструмент навчання:
Як і в оригінальній статті, я вважаю, що читання книг може бути чудовим способом навчання життєвим навичкам. Такі Книги, як” дорослішання: як стати дорослим за 468 простих кроків”, можуть бути корисним ресурсом для підлітків, які хочуть навчитися новим навичкам.
Але читання книг-це лише початок. Важливо застосовувати отримані знання на практиці.
Висновок:
Покоління Z справедливо вимагає від шкіл та батьків більшої підготовки до реального життя. Це не просто питання зручності чи комфорту. Це питання самодостатності, впевненості в собі і здатності справлятися з викликами дорослого світу.
Не можна чекати, поки школи адаптуються. Потрібно діяти зараз. Потрібно залучатися до процесу навчання своїх дітей життєвим навичкам. Потрібно створювати умови, в яких вони зможуть навчитися самостійно.
І тоді, можливо, випускні вечори перестануть бути символом невизначеності, а стануть початком нової глави, повної впевненості і можливостей.
Джерело: salfetki.org.ua
