Зміст:
Енцефалопатія у дітей – узагальнений збірний термін, що позначає дегенеративні зміни нейронів головного мозку різної природи незапального характеру. Захворювання супроводжується порушеннями різного ступеня тяжкості в емоційно-вольової та інтелектуальної області. Лікування патології завжди довгий, скрутне, включає не лише медикаментозну терапію, але й довічну реабілітацію. Енцефалопатія вимагає міждисциплінарного взаємодії профільних фахівців відповідно до факторами розвитку: невропатолога, педіатра, нефролога, уролога, психіатра, травматолога та інших.
Зміст
Фактори розвитку
Енцефалопатія у дітей 45-50% розвивається при ускладнених пологах
В основі розвитку дитячої енцефалопатії лежить ураження тканин мозку з-за кисневої недостатності і підвищеної їх чутливості до токсинів. При короткочасної гострої чи тривалої хронічної гіпоксії відбувається необоротна загибель клітин, що призводить до порушень функції мозку різної тяжкості. Спровокувати важку патологію у дітей можуть такі чинники:
- рання або пізня вагітність матері;
- спадкова схильність (важке ураження ЦНС у близьких родичів);
- перенесені інфекції на будь-якому терміні гестації;
- складні пологи, травми дитини під час пологової допомоги;
- глибока недоношеність.
Частим фактором появи енцефалопатії у дітей є тривале вплив на плід тератогенних факторів (куріння і алкоголізм, тривале медикаментозне лікування) і родові травми.
Виникнення енцефалопатії можливо в пізньому дитячому віці. У такому разі спровокувати захворювання можуть різні токсичні фактори, важкі інфекції, травми, деякі щеплення, зокрема вітчизняні АКДП. Знаючи основні причини розвитку енцефалопатії, можна вчасно зреагувати на зміни в стані дитини і почати своєчасне лікування.
Класифікація і види
Враховуючи, що поняття енцефалопатії збірне і означає цілу групу захворювань головного мозку з ураженням нейронів, клініцисти використовують класифікацію за тяжкості перебігу, природою і характером виникнення.
Епілептична енцефалопатія проявляється дуже рано характерними епізодами судом
Тяжкість хвороби
Тяжкість ураження нейронів досліджується лише після народження дитини і поділяється на три стадії:
- 0–I ступінь – характеризується незначними морфологічними змінами за результатами інструментального дослідження;
- II ступінь – зовнішні ознаки відсутні або проявляються незначно, структурні зміни слабо виражені;
- III ступінь – клінічні ознаки явні, переважно неврологічного характеру, суттєві структурні зміни.
Стадія визначає тяжкість патології, при відсутності лікування може легко переходити з однієї в іншу. Рання діагностика у новонародженої дитини утруднена через відсутність видимих порушень функції головного мозку. Підозрювати енцефалопатію можна за характером пологів, оцінки новонародженого за шкалою Апгар, обвиттю пуповиною.
За етіологічним фактором
Існує два основних типи захворювання, які відповідають механізму та перебігу патології: перинатальна і набута енцефалопатія.
Перинатальна форма
Перинатальна енцефалопатія – поширена етіологічна форма патологічного процесу, що позначає внутрішньоутробне церебральне ураження нервової системи плода з ряду причин. Поняття введене ще в 1976 році. Вона розвивається з III триместру вагітності до 7-10-го дня життя. Перинатальна форма діагностується в перші місяці життя малюка. Виділяють наступні її види:
- билирубиновая – основна причина полягає в отруєнні нервових клітин білірубіном із-за застою жовчі;
- резидуальна енцефалопатія, коли справжню причину з’ясувати важко, а перші симптоми проявляються набагато пізніше, вже по мірі загибелі нервових клітин;
- постгипоксическая ішемічна – виникає через закупорку судин і гіпоксії;
- епілептична – виникає при високої судомної активності;
- транзиторна – епізодичне порушення мозкового кровообігу;
- неуточненная форма – причини поразки залишаються нез’ясованими, іноді це цілий ряд різних негативних факторів.
При виникненні патології у новонароджених підвищується ризик розвитку судомного синдрому в пізньому віці. Резидуальна форма хвороби потребує особливої уваги з-за прихованого перебігу та початку.
Набута форма
Придбана, або вторинна, форма виникає на тлі важких травм, отруєнь, хронічних метаболічних процесів будь-якої природи. Набута форма частіше зустрічається у дорослих і літніх людей. Класифікується на посттравматическую, судинну, метаболічну, токсикогенную, дисциркуляторную. Виділяють енцефалопатію Верніке – небезпечний стан, який відбувається при затяжному гострому перебігу патології.
Всі енцефалопатії незалежно від форми та виникнення дифузні, коли в патологічний процес втягуються всі церебральні структури. Придбана енцефалопатія може протікати в хронічній або гострій формі.
Резидуальна енцефалопатія супроводжується активним прогресуючим відмиранням клітин головного мозку без явних початкових ознак
Клінічні особливості та діагностика
Перші симптоми проявляються ще з народження дитини, виражаються в порушенні апетиту, сну, надмірної плаксивості. Нерідко у таких малюків до року розвивається гідроцефалія – збільшення об’єму голови за рахунок скупчення ліквору. Симптоми енцефалопатії при цьому стані завжди яскраві. У дітей старшого віку спостерігаються різні фобії, порушення пам’яті, безсоння, головний біль, артеріальна гіпертензія. Епілептична форма хвороби рано проявляється характерними епілептоїдними нападами, особливо на тлі підвищеної температури, лікування цефалоспоринами.
Діагностика захворювання базується на інструментальних методах дослідження: МРТ, енцефалографії, комп’ютерної томографії. Величезне значення має клінічний і життєвий анамнез, дані огляду невропатолога, загальноклінічні дослідження.
Лікувальна тактика
В основі лікування дитячих енцефалопатій лежить усунення причин, що призводять до руйнування нейронів, а також відновлення структури клітин. Схема консервативної терапії включає в себе наступні препарати:
- нейропротекторы на синтетичній або натуральній основі – препарати попереджають подальше руйнування, знижують агресивний вплив пошкоджуючих факторів;
- вітаміни групи B для покращення метаболізму в нейронах, сполучної тканини і мозкових структурах;
- засоби для поліпшення мозкового кровообігу, насичення клітин киснем;
- седативні засоби, транквілізатори.
На тлі медикаментозної терапії важливо контролювати те, як мозок реагує на лікарські препарати. Величезне значення в успіху лікування грає охоронний режим, регулярні прогулянки на свіжому повітрі, організація оптимального режиму харчування, сну і неспання дитини. Пацієнтам з енцефалопатією рекомендовані регулярні курси масажу для поліпшення кровотоку, фізіотерапія та лікувальна гімнастика.
Профілактичні заходи
Попередити розвиток захворювання набагато простіше, ніж лікувати вже сформовану ураження ЦНС і мозку. Профілактика енцефалопатій починається ще з вагітності жінки і полягає в наступних заходах:
- грамотне планування майбутньої вагітності;
- контроль над станом здоров’я, харчуванням під час вагітності;
- організація родового процесу, дотримання рекомендацій лікарів під час розродження.
Для попередження енцефалопатії та подальшого її розвитку при манифестной формі створюється адекватна психоемоційна атмосфера в родині, дитячому колективі, знижуються стресові фактори. Одночасно звертають увагу на якість харчування дітей до року і старше, організацію способу життя, вікового режиму сну і неспання.
Наслідки і клінічний прогноз
Симптоми захворювання без адекватного лікування постійно посилюються, призводячи до незворотних змін у структурі головного мозку
Наслідки можуть бути ранніми чи пізніми. Серед частих ускладнень патологічного процесу виділяють:
- виражену затримку психічного, розумового, рухового та мовного розвитку;
- гідроцефалію у стадії компенсації;
- мігренеподібні болю;
- вегето-судинну дистонію.
Найбільш серйозними ускладненнями є дитячий церебральний параліч, вегетативні пароксизми, стійкі виражені психоемоційні розлади з тенденцією до розвитку шизофренії, епілепсія, важка розумова відсталість.
При ранній діагностиці і тривалому лікуванні на фоні помірного ураження нейронів спостерігаються значні поліпшення в стані дитини. Позитивна динаміка сумнівна при відсутності лікування, при неможливості усунення агресивного фактора, а також при значному ураженні клітин мозку.
Прогноз перинатальної енцефалопатії залежить від обсягу і поширення патологічного процесу. При гострому перебігу розвиваються незворотні зміни в головному мозку, аж до глибокої інвалідизації і загибелі хворого.
Читайте також: причини мінімальної мозкової дисфункції у дітей
