Бути мамою – щоденна робота без вихідних і відпустки. Зрозуміло, накопичується втома. Якщо малюк поводиться нормально, вона не особливо відчувається. Але коли у дитини чергової вікової криза або інші причини, за якими він часто й подовгу вередує, терпінню мами приходить кінець. У такі періоди матері нерідко зриваються на дітей.
Порада дня:Будьте особливо уважні до своїх слів, коли дитина пустує
Розкидав іграшки дитина і не хоче збирати навіть після неодноразових нагадувань – мама кричить. Не їсть кашу, а розмазує її по тарілці – кричить. Не хоче збиратися на прогулянку і тягне час, вовтузиться з одягом – кричить. Знайома ситуація?
Дитячий і сімейний психолог Юлія Данилова дивиться на ситуацію з маминим криком з боку дитини. І розповідає, що відбувається з малюком, коли на нього буквально обрушується гучний і сердитий голос матері.
Кожен раз, коли ви кричіть на дитину, він відчуває сильний стрес і отримує психічну травму. Крик — це загроза безпеці. А безпека — одна з найважливіших потреб дитини для нормального розвитку психіки. Тварини і люди інстинктивно реагують на крик, як на загрозу для життя. Виникає страх. У кожної людини переважає одна з трьох реакцій на страх: напад, втеча або ступор. Оскільки психіка дитини ще слабка, він безсилий, то найчастіше впадає в ступор або намагається закрити вуха руками, закрити очі, зіщулитися — як би вийти, втекти із загрозливої ситуації. У цей момент свідомість дитини відключається, вирішується питання життя і смерті. Страх і будь-які сильні емоції вимкнуть роботу мозку. Саме тому людина, яка відчуває сильні почуття, не здатний приймати адекватні рішення.
Читайте також:Порада дня: навчіться вчасно розпізнавати «маячки» емоційного вигорання
На думку експерта, підвищуючи на голос дитини, батьки вихлюпують на дітей своє безсилля, вигукують те, що не можуть пояснити. Психолог зазначає:
Марно думати, що якщо дитина від страху прибрав за собою речі, то наступного разу він зробить це самостійно і без нагадувань. Наступного разу вам просто потрібно буде кричати ще страшніше і голосніше, підсилювати сигнал.
Якщо і ви теж втрачали контроль над емоціями, кричали на дитину, дайте собі правило так більше не робити. Знайдіть сили тримати себе в руках і спокійно пояснювати те, що раніше добивалися криком. Це набагато ефективніше. Не лякайте дитину, бережіть свою та його нервові системи!
