Нове дослідження, опубліковане в журналі Nature Cancer, показує, що поєднання променевої терапії з імунотерапією може значно покращити результати лікування пацієнтів з раком легенів, навіть тих, чиї пухлини стійкі лише до імунотерапії. Дослідники з Університету Джона Гопкінса у співпраці з Нідерландським інститутом раку визначили молекулярні механізми, що лежать в основі цього ефекту, відомого як абскопальний ефект, коли променева терапія викликає системну імунну відповідь проти ракових клітин у всьому тілі.
Зміст
Проблема резистентності до імунотерапії
Імунотерапія використовує власну імунну систему пацієнта для боротьби з раком, але багато пухлин залишаються стійкими. Це часто пов’язано з так званими «холодними» пухлинами, у яких відсутні ключові імунні маркери, такі як висока частота мутацій або експресія PD-L1. Ці пухлини спочатку не привертають увагу імунітету, що ускладнює їх націлювання. Дослідницька група намагалася зрозуміти, чому виникає такий опір і як його подолати.
Як променева терапія «зігріває» холодні пухлини
Дослідження проаналізувало зразки крові та пухлин 72 пацієнтів з раком легенів, які отримували або тільки імунотерапію, або променеву терапію з подальшою імунотерапією. Використовуючи передові геномні та імунологічні методи, команда виявила, що променева терапія може перетворити «холодні» пухлини на «теплі», викликаючи запалення та залучаючи імунні клітини, включаючи Т-клітини.
Абскопальний ефект спостерігався безпосередньо: опромінення на місці первинної пухлини викликало імунну відповідь, яка атакувала віддалені неліковані ракові клітини. Пацієнти, чиї пухлини демонстрували цей «зігріваючий» ефект, мали значно кращі результати, ніж ті, хто не отримував променеву терапію.
«Наші результати підкреслюють, як променева терапія може посилити системну протипухлинну імунну відповідь при раку легенів, які навряд чи реагують лише на імунотерапію», — сказав провідний автор дослідження Джастін Хуанг.
Молекулярні механізми в грі
Дослідники виявили, що променева терапія змушує пухлини вивільняти молекули, які попереджають імунну систему. Це, у свою чергу, активує Т-клітини, які розпізнають і атакують ракові клітини на основі їхніх унікальних генетичних мутацій. Підтвердивши цей ефект у лабораторних тестах, команда продемонструвала, що Т-клітини, активовані променевою терапією, ефективно націлені на ракові клітини, що несуть специфічні неоантигени, пов’язані з мутацією.
Наслідки для майбутнього лікування
Ці результати свідчать про те, що променеву терапію можна стратегічно поєднувати з імунотерапією для подолання резистентності у ширшого кола хворих на рак. Наразі тривають подальші дослідження для визначення біомаркерів, які допоможуть визначити, які пацієнти отримають найбільшу користь від цього комбінованого підходу. Дослідження також підкреслює важливість міжнародної співпраці в просуванні лікування раку, про що свідчить партнерство між Університетом Джонса Хопкінса та Нідерландським інститутом раку.
Ці відкриття демонструють, що променева терапія — це не просто місцеве лікування, а системний імуномодулятор, який має потенціал відкрити нові терапевтичні можливості для раніше невиліковних ракових захворювань.
